Кавказький поріг

Переступивши його, українці опиняться в Німеччині

Завтрашній поєдинок у Тбілісі може стати доленосним для вітчизняного футболу. Нічия наблизить «жовто-блакитних» до світового фіналу впритул, а перемога надасть їм офіційного статусу безпосереднього учасника мундіалю, який влітку наступного року відбудеться в Німеччині. І тоді решта відбіркових матчів обернеться для національної команди України буденною формальністю.

У бій підуть лише старики

Олег Блохін, віддавши данину експериментам на товариському міжнародному турнірі в Києві, не запланував істотних кадрових змін на вересневий матч з грузинами. Він запросив до Кончі-Заспи лише двох умовних новачків. Мова про лінійного Шевчука з «Шахтаря» та Шищенка з донецького «Металурга», який на старті нового футбольного року відзначився винятковою результативністю, виступаючи в ігровому амплуа наступального хавбека. І Шищенко і Шевчук уже грали в національній команді (Шищенко навіть забив один м’яч), але закріпитися в основному складі поки що не змогли. За великим рахунком, обидва спроможні «закрити» проблемні зони в тактичних побудовах збірної – Шевчук узагалі стане лише третім фланговим оборонцем, а Шищенко, з однаковим ефектом діючи і в середній ланці, і в передній, насправді спроможний неабияк доповнити атакувальний квартет, очолюваний Шевченком, або зіграти лівого ховбека, до речі, номінально відсутнього в дружині Блохіна. Натомість трьох виконавців, задіяних на Меморіалі Лобановського, тренери до Тбілісі не повезуть. Із Свидерським, очевидно, взагалі доведеться потерпіти тривалий час: оборонець «Шахтаря», не встигнувши набути оптимальної спортивної форми після двомісячної перерви, травмувався знову – і вибув із строю, схоже, надовго. Дещо інша ситуація в Калиниченка та Косиріна: вони, що називається, не показалися Блохіну в Києві, та й за об’єктивними показниками відчутно поступаються безпосереднім конкурентам. Якоюсь мірою це дивно – на тлі масових розмов про брак у вітчизняному футболі достатньо кваліфікованих майстрів, але факт і беззаперечний, і обнадійливий: конкуренція за місце в основному складі національної команди нарешті таки загострилася. Хоча й не завдяки появі талановитої молоді: наймолодшому з останніх за часом новачків – криворізькому голкіперові Старцеву – двадцять п’ять років, а решта – Ващук, приміром, або Шищенко – досягли, чи наблизилися впритул до тридцятирічного рубежа. Тому гіркі слова Блохіна про те, що грати в збірній за рік-другий уже буде нікому, правдиво тривожні. Проте в матчах такого рангу і такої ваги, як завтрашній у столиці Грузії, не до кадрових експериментів. Бо це саме той випадок, про який незабутній Леонід Биков сказав з винятковою смисловою точністю: у бій ідуть лише старики.

Новий «головний» і давні проблеми

Ігрова сталість, що базується на кадровій постійності з розумним сплавом досвіду та молодечого запалу, зазвичай забезпечує командам і турнірний поступ, і фаховий розвій. Наші найближчі конкуренти нечасто дотримувалися цього правила, тому й особливими здобутками на міжнародній арені похвалитися поки що не можуть. Здавалося, з появою на капітанському містку грузинської «націоналки» уславленого француза Алана Жиресса, справа з місця таки зрушиться. Принаймні в першоколовому протистоянні наших команд у Львові гості продемонстрували футбол воістину високого класу, а господарі лише завдяки максимальним зусиллям і беззаперечному фартові схилили чаші терезів на свій бік. Але потім знову не заладилося, і Жиресс розпрощався з Грузією на журливій ноті і не без скандалу. Відтак до збірної залучили Гайоза Дарсадзе – як тимчасово виконуючого обов’язки «головного». І «потішили» нового керманича необхідністю грати проти «жовто-блакитних» без глядачів і без низки провідних майстрів. Уболівальників на стадіоні в Тбілісі не буде тому, що вони нагрішили  в попередньому матчі. А декого з лідерів не викликали до збірної зі стратегічних міркувань: нові часи вимагають нових імен. Однак найпопулярніші грузинські футболісти сьогодення – «італієць» Каладзе, «німець» Кобіашвілі та недавній «українець» Деметрадзе, який минулого місяця перебрався до російської «Аланії», до матчу з українською командою готуються і, звичайно, спроможні ускладнити виконання нами головного турнірного завдання. Недавня вольова перемога в гостьовому матчі з казахами гарантувала грузинам, щонайменше, шосте місце в груповому турнірі. Проте Дарсадзе переконаний, що його підопічні мають закріпитися в п’ятірці кращих. І матч з українцями, за його словами, мусить підтвердити реальність грузинських амбіцій.