Пляж майже у дворі
До озера Синє, яке наче виштовхує зі своїх обіймів Пуща-Водицький ліс, я вирушила з єдиною метою – глянути на власні очі, чи правду кажуть чиновники («ВК», 6 липня ц.р.), що нині й на околиці міста можна відпочивати зі зручностями.
Звичайнісіньке озеро, що за формою нагадує підкову, стало чарівним, коли неподалік нього виріс масив Виноградар. Тоді між собою люди почали називати водойму з мальовничими берегами «озером Бажань». Подейкують, що варто загадати щось особисте, скупатися в цих водах і бажання обов’язково здійсниться.
У вихідні тут найбільше відпочивальників. У робочі дні, схоже, тут панують рибалки. Густа трава, що повиростала на півострові посеред водойми, ховає білі, наче сметана, тіла вловлювачів засмаги. Між дерев де-не-де виринають оригінально, в усі кольори веселки розфарбовані пеньки. Далі бачу, як на зелених тапчанах порозлягалися шанувальники зручностей. Намагаюся відшукати на узбережжі купи сміття і натикаюся на контейнери, заповнені усім, що не вгризеш, – пляшки, папірці, обгортки. Вочевидь, сміття звідси вивозять регулярно, бо смороду біля них немає. Помічаю, що уздовж берега встановлено чимало невеличких урн, та вони, як правило, порожні. Щодо питних фонтанчиків, то вони тут ні до чого – на узбіччі лісу бювет з артезіанською водою. Обійшовши усю водойму, натрапила на кабінки туалетів. Їх на озері Синьому дві, і встановлені вони у найбільш людному місці. Приємно, що й малечі подобаються ці зручності цивілізації – ходить до вітру вже не під кущик чи дерево, а таки в туалет. Якщо вже дитина знає, де біля озера туалети, сподіваюся, й дорослим це відомо.
Відвідини озера Синє справили на мене приємне враження, тут таки відчувається рука господаря. І я переконалася в тому, наскільки добре мешканцям прилеглих до водойми будинків відпочивати тут і збиратися на природі з друзями.
Запитавши у Миколи Щепця, а чи задоволений «організатор відпочинку» тим, як поводиться населення в рекреаційних зонах столиці, я дізналася, що рівень культури киян поки що залишається низьким, бо ламається і знищується інвентар, огорожа, інформаційні щити, лави та кабіни для перевдягання, відкручують крани на питних фонтанчиках, продовжують мити автомобілі у водоймах, трапляються випадки порушення громадського порядку та крадіжки.
Отож, доки плесівці будуть щосезону відновлювати втрачене, вищий рівень сервісу ще довго буксуватиме на одному місці. Тож не забуваймо, що багато чого у комфортному відпочинку залежить від нас самих.