Трикутник: учень – батьки – вчитель
Традиційне засідання колегії Київської міськдержадміністрації «Про підготовку навчальних закладів м. Києва до початку 2005 – 2006 навчального року» було справді розширеним – у його роботі взяли участь начальники головних управлінь освіти й науки всіх областей України і Автономної Республіки Крим та міністр освіти й науки Станіслав Ніколаєнко. Він і підсумував палку тригодинну полеміку.
«Мене приємно здивувало, що розпорядження Київського міського голови Олександра Омельченка про підготовку до нового навчального року датоване кінцем жовтня 2004-го, – сказав Станіслав Миколайович. – Раджу всім наслідувати такий підхід: розпочали навчальний рік, і одразу думаймо про наступний.
Нинішнього року витрати на освіту збільшили до 27 мільярдів, але це – лише 5,6 відсотка внутрішнього валового продукту, а бажано хоча б 8. Мені дуже сподобалося, що центральною фігурою нинішнього обговорення був учитель, його проблеми. В очікуваному Указі Президента України передбачається низка заходів стосовно вчителів, і те, що уже зреалізовано у столиці – підйомні молодим спеціалістам (по 1000 гривень), кредити на квартири за половинну вартість, – робить Києву честь. Можна робити й більше – приміром, вивчати ситуацію й давати соціальне, безплатне житло тим, хто за багато років так і не дочекався від держави квартири.
Під час випускних іспитів ми провели «гарячу» лінію й одержали 80 дзвінків з Києва – про здирництво з батьків, несправедливість під час прийому дітей до шкіл, що грубо порушує права їх та їхніх батьків. Ці проблеми є, на жаль, скрізь, і з цим треба боротися.
Спільне наше завдання – виховання молодого покоління, здорового морально й фізично. Увечері й у вихідні спортивні майданчики Києва, на жаль, порожні. Викладачі фізкультури роблять собі забагато вихідних – проведуть три-чотири уроки, та й усе. А треба подумати, як простимулювати їх, аби вони працювали після уроків та у вихідні.
Іще про одне. Слід негайно відродити всеобуч для батьків, розтлумачити їм особливості фізіології дитини – як ставитися до дошкільняти, молодшого і старшого школяра. Якщо трикутник – учень, батьки та вчитель – працює, це дуже потужна й корисна система. Так само важлива й позашкільна освіта, недостатнє фінансування якої стримує розвиток дітей.
Ситуація в Києві з дошкільною освітою, безперечно, найкраща в Україні, відсоток охоплення – 60-70 (по Україні – 15-20). Але і в Києві слід домагатися, щоб кожна дитина відвідувала дитсадок хоча б рік-два. Дітям, котрі не відвідували дитсадок, у школі дуже важко. Торкнуся профтехосвіти. Вона не фінансується з міського бюджету, але проблеми тут є й дуже давні, породжені неправильною політикою попередніх урядів. У центрі Києва нема жодного гуртожитку, де можна було б поселити сиріт. Разом з Київським міським головою й Київрадою ми робитимемо все можливе, щоби база профтехосвіти, земля не розбазарювалися.
Бюджетний кодекс нині дозволяє підтримувати й вищу освіту, але тільки в разі перевиконання бюджету. На останньому засіданні уряду ми домовилися про збільшення державного замовлення у вищих навчальних закладах, про збільшення зарплатні викладачам ВНЗ і вжиття найсуворівших заходів для подолання корупції. 1 вересня нинішнього року зарплатня викладача ВНЗ сягне 1500 гривень (у Києві – 2500).
Разом із Олександром Олександровичем обговоримо, де в Києві можна облаштувати студентське містечко, збудувавши кілька нових гуртожитків з урахуванням потреб іноземців. Один такий студент за рік принесе Україні 100-120 тисяч доларів США. Із витратами на харчування й проживання цифра ця на 30-40 відсотків зростає.
Наостанок хочу подякувати владі міста й районів, депутатам усіх рівнів за співпрацю, розуміння й розв’язання освітянських проблем».