Дон Жуан – у «новому світі»
У світовій культурі живуть образи, які мистецтвознавці називають вічними, навколо яких створюється багато нових сюжетів, а вони впевнено мандрують із твору в твір, обростаючи новими характеристиками.
Серед таких – і Дон Жуан, що свого часу з’явився в творчості Ж.Б.Мольєра, Лесі Українки, Олександра Пушкіна і, нарешті, сучасного автора Едварда Радзинського. Прем’єра вистави «Закінчення Дон Жуана» за його п’єсою відбулася нещодавно в Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра. Молодий режисер Максим Михайличенко, ім’я якого стало відомим завдяки постановці в Театрі юного глядача «Вовки та...» за п’єсою О.Островського, створив виставу «Звабити, але не закохатися» про чергову «появу» Дон Жуана.
Так, герой з’являвся в усі часи, під різними іменами, мав коханок і єдину любов, яку звали то Єленою, то Анною. Він зваблював жінок, проте щоразу закохувався по-справжньому, кидаючи до ніг коханої увесь світ. Відроджується він і в ХХІ столітті, й називають його вже не Дон Жуаном, а адаптованим до сучасності – Ді Джеєм. Дон Жуан (у ролі – Олександр Кобзар) у «новому світі» зустрічає і свого колишнього лакея Лепорелло (в ролі – Дмитро Суржиков), у житті якого нічого не змінилося. Тільки тепер він допомагає не Дон Жуанові в амурних справах, а є найманим працівником новоявленого Командора Ашота. Лепорелло боїться втратити господаря, адже він блазень…
Дон Жуан умовляє лакея продовжувати йому служити, і той погоджується. Проте змінюється світ, змінюючи як героїв-коханців, так і їхніх дам. Тому нова Анна (в ролі – Наталя Озирська) не розуміє почуттів нашого героя, бо їй простіше із пересічним Лепорелло.
Досить вдалим є сценічний дует Дон-Жуан – Олександр Кобзар і Лепорелло – Дмитро Суржиков. Репліки меланхолійного «філософа» Дон Жуана змінюються іронічно-гротесковими монологами Лепорелло, – так виникають сценічні пасажі, що сприймаються глядачем на одному подиху. Коли герої плачуть, переймаючись пам’яттю про минулі «форми» існування, то й глядач не в змозі стриматися...
Вдало вплітаються в нову історію про Дон Жуана образи його коханок, які є і символом його життя, і спогадами про минулі подвиги. Вистава «Звабити, але не закохатися» жанрово визначена як притча про Дон Жуана, а отже, має мораль, яка, власне, частково прихована в назві. Дон Жуан вирішує вдатися до експерименту: звабити чарівну Анну, не перейнявшись до неї серйозними почуттями. Проте йому це не вдається, адже він – великий коханець минулих століть… Натомість Лепорелло, людина вже нового часу, упевнено почувається в контексті нової культури, естетики та системи цінностей.
Тому Дон Жуан так і залишається своєрідним міфом про справжні почуття. Та, можливо, він колись знову повернеться... через багато років як докір новим коханцям і Командорам...