У зонах працюють із задоволенням
Якщо вам китаєць розповідатиме, що працює у зоні, не лякайтесь. «Зонами» кмітливі жителі Піднебесної назвали місця, які вже нині вважаються престижнішими за Пекін та Шанхай.
Сьогодні Китай за економічними показниками вийшов на передові позиції в світі. Аграрне суспільство поступово стає індустріальним. І якщо подібний процес у країнах Європи зайняв кілька століть, то в Піднебесній він пройшов набагато швидше. Використання культурно-історичної спадщини, звертання до глибинних патріотичних та національних почуттів китайських громадян стало головною умовою успіху реформ, відродження величі Китаю та його народу. Мета перетворення Піднебесної у могутню процвітаючу державу була сформульована у простій, доступній формі, а тому перетворилася у близьку і зрозумілу усім прошаркам населення. По суті, була сформульована справжня «національна ідея» китайців, що й втілилася у програмі «чотирьох модернізацій», яка включала в себе промисловість, сільське господарство, національну оборону, науку та освіту. Її здійснення розбивалося на три етапи і охоплює період (! – Авт.) аж до середини XXI століття.
Архітектор перетворень, «китайський Маркс» Ден Сяопін, звернувся до співгромадян із закликом, щоб ті не боялися ризикувати й використовували плюси капіталізму. І справа не в ярликах «капіталістичний» чи «соціалістичний»! Головний зміст полягав в ефективному розвиткові продуктивних сил та підвищенні життєвого рівня.
Не знаю, коли у нас настане той час, коли не столиця буде фінансувати регіони, а приміські райони фінансуватимуть Київ. У Китаї, де люди щоранку поспішають не до столиці, а з неї, цей час настав. Завдяки створенню 32 державних і такої ж кількості приватних економічних районів поблизу великих мегаполісів, зокрема Пекінського економічного району, столиця отримала не лише сучасного конкурента через відтік жителів та низькі проценти з оподаткування, але і можливість завдяки поверненню коштів від цього «клону’» збільшити свій бюджет мало не в п’ять разів.
Що ж це за економічне диво? Пекінський економічний район – це мегаполіс майбутнього, який виник 1992 року завдяки зміні ставлення до іноземного капіталу. Місто має прямі та рівні, не схожі одна на одну вулиці з невеличкими будиночками загальною площею 40 квадратних кілометрів. Розташоване воно за 30 кілометрів від столиці у екологічно чистому місці з великою кількістю річок та озер, які вдалося зберегти, застосувавши сучасну систему будівництва. Вже нині тут не лише мешкають, вчаться та працюють на десятках західних або спільних підприємств близько одного мільйона китайців. Ще півмільйона приїжджає сюди щодня з Пекіна на роботу, а то й просто подихати свіжим повітрям чи порибалити. Втричі нижчі податки, ніж у столиці, дешева земля, низька собівартість робочої сили, а також велика працездатність дали змогу розмістити тут понад 25 відсотків усіх промислових потужностей Фінляндії та Швеції, а також понад десять – Південної Кореї. Невже, якби нинішня українська влада створила подібні умови для іноземних інвесторів, ті ж фіни їхали б так далеко за довгим доларом?..
Сьогодні вже говорять про утворення «Великого Китаю», що включає не тільки Гонконг, але й Макао, Тайвань, Сінгапур. «Великий Китай» у XXI столітті залишить далеко за собою і Європейський Союз, і США.
Повернення Гонконгу є сигналом Китаю до посилення боротьби за колись втрачені на користь західних та північних «варварів» «тимчасово незаселені території». Зокрема, «у головному щотижневику китайської еміграції в США «Шидзе чжоукань» з’явився заклик: «Повернувши Гонконг, виставимо рахунок Росії».