У святилищах муз
Міжнародний день музеїв святкують, починаючи з 1978 року. Як відомо, музей у перекладі з грецької означає святилище муз.
Аби привабити публіку, до чого тільки не вдаються музейники! Із розвитком високих технологій можливості експонування дивовиж і раритетів зростають. Лазерне зображення, комп’ютерне керування складними механізмами – усе для того, аби сучасна людина якнайповніше відчула дихання давно минулих часів, поринула у «спогади про майбутнє».
Йорк – відоме місто в Англії. Його вулички мають історичні назви, наприклад, вулиця М’ясників – уже музей просто неба. Аж ось вас запрошують поринути в сиву давнину – спуститися на кілька метрів углиб, де в кінці минулого століття розкопали місто завойовників-норманів Йорвік. Сідаєте в «машину часу», де вас спершу добряче потрясе, аби фізично відчули перепад сторіч. І ось у таємничій темряві ви стаєте свідками життя в поселенні. Ефект – вражаючий: і справді все на твоїх очах оживає, аж до запахів. Бачите торжок, де продають рибу, – навіть чуєте рибний запах, чуєте, як торгуються «живі» нормани. Ось корівник у загорожі, сюди заходить жінка надоїти молока. А тут – хижка, де тліє вогнище, тягне димом. У ній пара молодих, які, прикрившись ряденцем, дбають про наступні покоління... Бачили б ви, скільки охочих потрапити на цей археологічний атракціон! У тому-таки Йорку – музей Йоркської фортеці. Стилі, побут різних епох. Але там не тільки вітрини, а й рухомі об’єкти. Та вражає ось що. Проходиш залами – і раптом потрапляєш на вулицю кінця ХІХ століття. Бруківка, гасові ліхтарі, будинки. Відчиняєш двері в аптеку – специфічні запахи, відповідний інтер’єр. Зазираєш до булочної – аж слинка котиться. Звуки, освітлення, увесь антураж – вишукана підробка автентики. Здається, зараз із вулиці увійдуть відповідно зодягнені люди і здивуються, побачивши тебе. А ось вітальня середнього британського буржуа: не просто посуд на столі – а з булочками, джемом, паруючим чаєм: через мить сюди зайде родина. А, може, ви теж її член? Оцей ефект присутності втілюється в різний спосіб. Знову-таки Йорк (якесь музейне Ельдорадо!) Є там Barley Holl, де відтворено цілий квартал ХV століття. Рухаєшся крізь час, порипує дерев’яний настил під ногами. У вікнах замість скла – пластини розпиляних коров’ячих рогів. У номері можна помацати, понюхати трави. Наглядачів не видно – вони не псують ефекту присутності. Певно, натомість є приховані камери. На кожному кроці відчутно: нас «утягують» в експозицію, роблять співучасником і творцем. До речі, у багатьох країнах нині є чимало музеїв ремесел і дав-нього способу життя. Це своєрідний літній табір, де житла максимально наближені до, приміром, ХVІІ століття. Ви поселяєтеся туди, вас консультують, перевдягають, навчають ремесел тих часів, способів приготування їжі, відповідно до регіону і часу. Ви обживаєтеся і поринаєте у побут, атмосферу минулих часів під керівництвом кваліфікованих «провідників». Можете стати лучником, ковалем, пралею, травницею...
Унікальний музей у Стокгольмі. Експонується шведський вітрильник ХVІІ ст., який постав через три віки, піднятий зо дна морського. Про цей музей «Вечірка» вже писала докладніше.
Є музеї незвичних, принаймні, для нас, колекцій та ідей. Приміром, музеї сексу, кохання та порнографії в Парижі та Копенгагені – і не тільки там. І якщо до інших експозицій батьки люблять приходити з дітьми, то тут далеко не завжди побачиш родини...
А Париж, місто музеїв, де, купивши спеціального «довгограючого» квитка (на 1, 3, 5 днів), можеш «жити» в них. А Берлін – із його Островом музеїв!.. А Рим... А... Життя не вистачить на музеї світу.