Одинадцяте місце, що його посіла національна команда України в Австрії, схоже, додало оптимізму й високопосадовцям, які опікуються питаннями фізичної культури та спорту. Віце-прем’єр-міністр Микола Томенко зауважив: «Доки ми мріємо про те, щоб футбольна команда пробилася до фінальної частини чемпіонатів світу чи Європи, наші хокеїсти постійно беруть участь у фіналах світових першостей. Це вже стало нормою. На чемпіонаті в Австрії українці продемонстрували як, усупереч обставинам і, на жаль, державній політиці, потрібно добиватися хороших результатів. Навіть з геополітичної точки зору наші матчі зі збірними США та Канади стали доказом того, що ми живемо насправді у великій країні».
На зустрічі хокеїстів із урядовцями пролунали і високі оцінки ігрової мужності нашої команди, яка в Австрії не «провалила» жодного матчу, і щирі побажання, й давно очікувані конкретні обіцянки, так би мовити, з перших уст. Микола Томенко заявив, що після співочого конкурсу «Євробачення» Палац спорту «буде служити спортсменам, а не організаторам виставок, оскільки комерсанти можуть перебратися до спеціальних комплексів, яких у Києві вже достатньо». І додав, що уряд і міська держадміністрація спільними зусиллями вирішать проблему відсутності в столиці спортспоруди під дахом європейського рівня для зимових видів спорту. «Такий палац нам особливо потрібний», – зауважив віце-прем’єр-міністр, нагадавши сумну історію з провалом у красені Києві баскетбольного «фіналу чотирьох». Олександр Омельченко-молодший, Почесний президент ХК «Сокіл», повідомив, що невдовзі на розгляд уряду буде направлена програма розвитку хокею в Україні, і якщо її схвалять, то «вже через чотири роки хокей у нас «видужає» остаточно»… Втім, усе це побажання, а реалії поки що сумні. В Австрії «жовто-блакитні» дали бій уславленій канадській збірній, поступившись лише з мінімальним рахунком 1:2. Так от, відповідаючи на запитання заокеанського журналіста про вагу цього локального напівуспіху, капітан українців Сергій Климентьєв навів для порівняння дві цифри: в Канаді тільки льодових майданчиків під дахом аж 1800, а в Україні – лише 70 професіональних хокеїстів… Австрійська весна не обернулася заморозками для нас, і це найважливіше. Підопічним Олександра Сеуканда довелося змагатися ледь не з усіма лідерами світового хокею, і в жодному матчі, навіть у програному фінам з рахунком 1:4, наші льодові бійці не мали вигляду приречених. Однак у переважній більшості випадків українці досягали бажаного результату чи просто потрібного рівня конкурентоспроможності лише завдяки колективній згуртованості та величезному ігровому досвіду. Водночас майже завжди суперники переважали нас у швидкості. Це – наслідок системи кадрової комплектації команди: основу «жовто-блакитних» становлять ветерани, більшості з яких уже перевалило за тридцять. З роками Литвиненко з партнерами стали мудрішими, але, як із сумом уточнив Олександр Сеуканд, не помолодшали. А переобтяженим роками спортсменам, як правило, не до снаги змагатися в швидкості з молодими опонентами. «Ми сподіваємося, що хокей житиме в Україні й надалі, – зізнався генеральний менеджер національної команди Василь Фадєєв, – і віримо, що державні мужі знають ціну слова, тому й не даватимуть марних обіцянок». А міністр Юрій Павленко, переймаючись турботами про підготовку здібної зміни, запросив майстрів ключки та шайби взяти активну участь у соціальній програмі його відомства «НХЛ – Нічна хокейна ліга». На жаль, льоду на всіх у денний час Україна ще не має…