У який бік местиме мітла Станіслава Ніколаєнка
Навіть його недруги поштиво відгукувалися про діяльність Станіслава Ніколаєнка, коли він у Верховній Раді очолював Комітет з питань освіти та науки. Казали, що з таким ставленням до дорученої справи можна гори звернути. Після завершення Помаранчевої революції, коли нова влада на чолі з Президентом України Віктором Ющенком формувала новий склад українського уряду, соціаліст Станіслав Ніколаєнко без будь-якого спротиву з боку опонентів зайняв крісло міністра освіти і науки…
– Як кажуть, нова мітла завжди мете по-новому. В який бік має намір мести мітла міністра Станіслава Ніколаєнка – в бік подальшого і докорінного реформування системи освіти чи човгатиме по вже роками наїждженій колії?
– Я не хочу слави імператора Нерона, проте не хочу для себе й слави консерватора. У чому полягає завдання освіти? Відповідь проста: виховати справжню людину, патріота, громадянина, особистість. При цьому ж постає й інше завдання – дати їй необхідні знання, щоб вона була конкурентоспроможною на ринку праці. Я виконуватиму тільки таке завдання, і моя мітла местиме лише в цьому напрямі. Якщо для досягнення цієї мети потрібні будуть старі перевірені методи, то буду їх застосовувати. Якщо треба буде оновлювати зміст і методи навчання, то теж це робитиму.
– Вища освіта в нашій країні останніми роками пробуксовує. Чим це викликано і які головні проблеми стоять нині перед нею?
– Проблема одна: у нас немає ринку праці. Не маючи суспільної потреби в чітко виражених професійних орієнтирах, ми готуємо фахівців так, як ці потреби розуміємо. Європа і світ рухаються за іншими напрямами – у них виробництво диктує необхідність у спеціалістах. Вже цього місяця ми приєднуємося до Болонського процесу. Він вимагає від нас відкритості, демократизації, автономії навчальних закладів, підвищення якості знань. У зв’язку з цим переходимо на кредитно-модульну систему навчання, коли кожна дисципліна розбивається на окремі теми і студент окремо складає викладачеві кожну тему, набираючи в результаті бали-модулі, з якими може перейти на навчання в будь-який інший вищий навчальний заклад. І все це йому зараховується в диплом.
– Ви тут згадали про Болонський процес. Чого гріха таїти – багато викладачів, особливо людей старшого покоління, є страшенними консерваторами і не сприймають будь-яких новацій в освіті…
– Хотів би, щоб ніхто не лякався цього словосполучення. Нещодавно ми з Президентом України Віктором Ющенком перебували з офіційним візитом у Польщі, підписали там угоду про визнання наших атестатів про середню освіту і дипломів про вищу освіту. Відтепер наш випускник має право приїхати до цієї країни і там навчатися, і навпаки – польські студенти зможуть навчатися у наших вищих навчальних закладах. Ми відкриваємо кордони, бо прагнемо підняти планку нашої освіти. Ми не боїмося Болонського процесу, – в Україні вже 100 вищих навчальних закладів працюють у рамках його. Щодо консерватизму багатьох викладачів, то скажу так: якщо цей консерватизм спрямований на те, щоб не знизити рівень знань, – це добре. Але якщо людина читає лекції за конспектом, який не перероблявся протягом тридцяти останніх років, то це не консерватизм, а, даруйте, – лженаука і псевдоосвіта. Слово «консерватизм» можна замінити словосполученням «збереження добрих традицій». Якщо в такому сенсі – то я консерватор. Якщо це консервація поганих звичок, недоліків тощо, то я з цим рішуче боротимуся. Тому, сподіваюся, люди побачать міністра Ніколаєнка і консерватором, де потрібно, і рішучим та наполегливим реформатором. Але все це відбуватиметься в рамках еволюційного процесу.
– Вища освіта на сьогодні – одна з найкорумпованіших галузей. Як вестиме боротьбу з цим задавненим злом новий міністр та його команда?
– Перше, що потрібно зробити, – розпочати економічні, фінансові, соціальні кроки з боку держави. До кінця року уряд має намір на 57 відсотків підвищити заробітну плату усім бюджетникам, серед них і освітянам. Тобто ми вибиваємо підвалину, яка б давала змогу пояснювати самому собі, учителеві чи викладачеві, що він бере хабарі тому, що на нього махнула рукою держава і він мусить якось виживати. Проте, крім фінансових, існують ще й моральні передумови, оскільки в окремих університетах викладачі отримують уже досить-таки достойну заробітну плату, але й там, на жаль, такі явища мають місце. Друге. Для викорінення цієї соціальної недуги проводиться і виховна робота з ректорами, і кампанія в засобах масової інформації. Найближчим часом буде розроблено кодекс честі викладача вищої школи, кодекс честі професора тощо. Третє. Після того, як виконаємо перше і друге завдання, жорстко вживатимемо правові норми. Щодо цього є вже домовленості і з МВС, і з СБУ.
– Як на мене, то репресивні заходи з боку силових міністерств ефективними не будуть – вони тільки ще далі заженуть проблему в глухий кут. Тільки тоді вже братимуть більше і ховатимуться краще. Як зробити, щоб узагалі унеможливити корупцію як суспільне явище?
– Міністерство спільно з фондом «Відродження» працює над проектом створення незалежного зовнішнього тестового оцінювання. Якби міністерство на сьогодні мало необхідні для цієї справи 60-70 млн гривень, то уже нинішнього року було б створено по всій Україні 18-19 центрів, де б проводилося таке незалежне тестове оцінювання.
Цього року ми вже «запускаємо» 10 тисяч випускників за цими тестами, і всі оцінки, отримані під час тестування, зараховуватимуться при вступі до ВНЗ, крім базового (профільного) екзамена. Президент України поставив перед міністерством завдання, щоб ми перейшли до 100-відсоткового тестового оцінювання на вступних екзаменах. Ми вже можемо сьогодні зробити відбір кращих, але ставимо перед собою завдання набагато глибше – прагнемо, щоб у нас відбулося зовнішнє оцінювання всієї середньої школи.
– На нещодавній підсумковій колегії Міністерства освіти і науки Президент України Віктор Ющенко поставив нелегке завдання: вже з 1 вересня у кожному вищому державному навчальному закладі збільшити кількість студентів, які навчаються за держзамовленням, до 50 відсотків. Чи реальна ця цифра, зважаючи на скрутне матеріальне становище більшості ВНЗ, які в основному виживають за рахунок набору студентів-контрактників?
– Хотів би уточнити: йдеться не про кожен ВНЗ, а про всі вищі навчальні заклади. Скажімо, у нас сьогодні надлишок юристів. Зате нам украй потрібні інженери, лікарі, вчителі, технологи – тож давайте їх і готувати. Тому в деяких ВНЗ державне замовлення становитиме 90 відсотків од загальної кількості студентів, а в деяких – 20-30 відсотків. Нинішніх випускників середніх шкіл буде приблизно 450-500 тисяч осіб, половина з них має навчатися державним коштом, але не тільки у вищих навчальних закладах, а й у технікумах, професійно-технічних училищах. Я був автором цієї ідеї, коли ще працював головою профільного комітету у Верховній Раді України. Слід виробити такий фінансовий механізм, щоб було вигідно приймати студентів на державне замовлення.
– Вас небезпідставно вважають ревнителем і захисником системи професійно-технічного навчання. Що, на Вашу думку, слід зробити, щоб відродити колишню славу цієї системи, яка свого часу була притулком від життєвих негараздів для багатьох випускників шкіл і дала народному господарству чимало висококласних спеціалістів робітничих професій?
– Із профтехосвітою у нас складна ситуація. Зберегли певну систему, маємо більш як півтори тисячі приватних навчальних закладів і приблизно 960 державних. Багато проблем суто господарських – це тепло, харчування, матеріально-технічна база. Останнім часом збільшили асигнування на заробітну плату, на 7 млн гривень – фінансування комунальних послуг. З нового навчального року більше виділятимемо коштів на харчування.
Потрібно, щоб система сучасної профтехосвіти була гнучкішою. Ми передаємо в регіони частину повноважень – призначення і звільнення керівників, затвердження переліку і відкриття нових спеціалізацій. За собою залишаємо методичне і наукове забезпечення навчального і виховного процесу. Проте передати повністю профтехосвіту на бюджети місцевих рад не можна, бо від неї залишаться тільки друзки – настільки ці бюджети куці.
– Як, на Вашу думку, зміниться життя пересічного вчителя середньої школи чи викладача ВНЗ за час Вашої роботи на посаді міністра? Чи є підстави для оптимізму, що українська освіта і наука по праву займуть провідні позиції у світовій науці та освіті, як це було донедавна?
– Міністерство освіти і науки України планує вжити низку заходів для поліпшення життя та умов праці педагогів.
По-перше, треба нормально платити учителеві за його нелегку працю. Друге. Підняти престиж педагогічної роботи в нашому суспільстві. Невдовзі в Полтаві відбудеться нарада педагогічних працівників, де обговорюватимуться всі ці проблеми. Планується, що молодим спеціалістам держава виділятиме безвідсоткові кредити на житло. Хочемо, щоб роки навчання в педагогічних ВНЗ повністю зараховувалися до педстажу вчителя. Педагог-початківець має хоч на 10-20 відсотків більше отримувати, бо він закладає основу основ у нашому суспільстві.
Плануємо, щоб заробітна платня у нього вже нинішнього року була не нижча від середньої плати в народному господарстві, а наступного року – від середньої в промисловості.
Можу сказати, що пункти з Указу Президента про підтримку і моральний захист педагога обов’язково буде виконано. А це – квартири, житло, його кредитування, виплата підйомних студентам-випускникам педагогічних ВНЗ (вона становитимиме, можливо, десять мінімальних окладів), інше. З моральних заохочень можна назвати запровадження звання «Народний учитель України», встановлення Державної премії в галузі освіти, пропагування роботи кращих учителів країни в засобах масової інформації.
– Дякую за змістовну і цікаву розмову.