«В моїм завершенні початок мій»
Після постановки «Гедди Габлер» на сцені Молодого театру як столичний глядач, так і фахівці у театральному мистецтві відразу зафіксували в пам’яті образ талановитої, «енергетичної», дещо ексцентричної виконавиці ролі Гедди.
У черговій прем’єрі Станіслава Мойсеєва «В моїм завершенні початок мій» у головній ролі знову вона – заслужена артистка України Лідія Жук.
– Ви виконуєте роль Єлизавети, розкажіть як тривала робота над виставою?
– Робота над новою роллю, новою виставою – це завжди дуже складно. І потрібно пройти великий шлях роздумів, пошуків, праці задля того, щоб у результаті цієї роботи створити образ-характер. Проте цей процес творчих мук і страждань у кожного проходить по-своєму. Якщо говорити про постановку «В моїм завершенні початок мій» за «Марією Стюарт» Шиллера, то, окрім складності тексту, тут – ще й складність режисури, адже вирішення Станіслава Мойсеєва – це завжди цікава несподіванка і своєрідний експеримент. Це моя друга з ним робота після «Гедди Габлер», тут у нас із Мойсеєвим відбулося «творче одкровення». Здається, що в «Марії Стюарт» у мені відкрилися такі внутрішні особливості, які до цього були невідомі для мене самої. Адже, за сюжетом вистави, я потрапляю на сцені в ситуації, у яких не могла б навіть уявити себе. Але при цьому відчуваю таку розмаїтість життя, за яку можна бути вдячним нашій професії.
– Режисер одразу побачив вас у ролі Єлизавети?
– Цей проект одразу розрахований на певних акторів – мене, Римму Зюбіну, Станіслава Боклана, Олексія Вертинського, Валерія Легіна. З цими акторами я працювала ще у «Гедді Габлер», вони всі без винятку люди високого творчого рівня. І в такому акторському оточенні, навіть якщо в тебе щось не виходить, є на кого дивитися й рівнятися. Взагалі, на мій погляд, Молодий театр нині – дуже цікавий і своєрідний мистецький організм – і за акторським складом, і за режисерськими роботами.
– Якою є ваша Єлизавета?
– Єлизавету називали великою актрисою в житті та політиці. І для акторів дуже важливо відчувати природу життя. Єлизавета ж, сама не замислюючись над тим, частіше здійснювала вчинки, які зовні схожі на акторські прийоми. Вона була дуже талановитим політиком, хоча в житті і в неї могли бути і слабкості, і сумніви. У виставі вона – людина влади, яка відчуває відповідальність за народ.
– Чи гармонує вам, такій тендітній зовні актрисі, амплуа сильної жінки, якою ви є і у «Гедді Габлер», і у виставі «В моїм завершенні початок мій»?
– Думаю, що така я – лише зовні, на перший погляд. А щодо моїх героїнь, як на мене, дуже цікаво бачити на сцені силу духу, а вона насправді є і в Гедди, і в Єлизавети. Проте, у кожної актриси, якщо вона особистість, і ці образи будуть відрізнятися. І це є дуже цікавим у театральному мистецтві. У мене і Гедда, і Єлизавета такі – сильні, міцні духом. Щодо гармонії із моїми персонажами, то я, як кожна людина, живу серед певних умовностей, вимог самого життя. Мабуть, я не є такою цілісною, як мої героїні, проте для мене більш властива деяка жертовність.