Тисяча і одна Роксолана
Про Роксолану, дружину султана Сулеймана ІІ Великого, казочок розказано чимало (і навіть у формі телесеріалів).
Так, вона була величною і мудрою. І про свою землю не забувала. Однак, на думку вчених, життя справжньої Роксолани ще не вивчене. І навіть у біографії її трапляються припущення й неточності. Наприклад, дати життя і смерті. На підставі турецьких архівних документів кандидат історичних наук, доцент кафедри східознавства Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Ферхад Туранли стверджує: Настя Лісовська народилася 1506 року. До султанського гарему потрапила не в п’ятнадцятирічному, а в дев’ятнадцятирічному віці. І померла не 1562, а 1558 року.
І насправді, викрали її 1522 року, під час одного із численних набігів. За збігом обставин, у той день, коли Настю привезли до Стамбула і виставили на продаж, на невільничий ринок прийшов візир Рустам-паша. Невільниця йому сподобалася, і він купив її. Не для себе, а для подарунка падишахові Сулейману. За османською традицією, товар оглянув спеціальний хакиб, і тільки після висновку «вона – незаймана, здорова і здатна бути матір’ю», Рустам-паша відвів красуню у Топ-Капи, або «Будинок Радості» (палац, де розміщувався гарем султана). Звичайно, для того, щоб не залишитися звичайною наложницею і стати Роксоланою, Насті довелося навчитися доглядати за собою, стежити за своєю мовою, перейнятися мистецтвом кохання, східною поезією, музикою і танцями...
Хоч би що там казали белетристи, але Настя-Роксолана сподобалася Сулейману не з першої ночі. А про те, щоб вийти з гарему і повернутися додому, вона навіть і не мріяла. Однак, як жінка розумна і розважлива, вона зуміла вибитися в «дружини», а потім усунула всіх свої суперниць і суперників, передусім принца Мустафу і його матір – черкеску Гульбехар. Тут, мабуть, варто зауважити, що свій задум Роксолана здійснила за допомогою своєї старшої доньки і її чоловіка – знаменитого Рустам-паші. Візир був як завжди у фаворі. І як подарунок за колишні заслуги перед троном, Сулейман (не без натяку «другої дружини») запропонував йому руку і серце своєї дванадцятирічної дочки. Розрахунок Роксолани був простим: Рустам довірятиме своїй дружині таємниці, а вона переказуватиме матері про плани свого чоловіка і принца-спадкоємця Мустафи... Усе відбувалось, як у фільмі «Роксолана»: під час побачення з султаном Роксолана начебто випадково розповіла йому про «змову». Сулейман ужив відповідних заходів, і на ранок його юна донька овдовіла, а Мустафу позбавили голови... Згодом пішла із життя валіде – мати султана, за походженням кримська татарка із роду Гиреїв. І Роксолана – «перша дружина і щаслива мати принца-спадкоємця» стала практично повновладною володаркою душі й серця правителя правовірних.
Так Сулейман Великий, Чудовий, Завойовник, Законодавець, філософ, поет, будівничий і мудрець став іграшкою в руках жінки. За сорок років своєї «султанської епопеї» Роксолана прославилася як покровителька освіти і мистецтва.
Можливо, після наукової конференції, присвяченої 500-річчю Роксолани (її проведення заплановано на 2006 рік), розкриються нові невідомі сторінки з історії такого незвичайного, звивистого і величного життя найвідомішої українки світу.