Цунамі в Україні
Повені – не найбільша неприємність від «дикої» води, якщо згадати, яких руйнацій завдають морським країнам такі нестримні стихії, як тайфуни й цунамі. Україна як морська держава також знає, що воно таке, коли море нападає на сушу. Неодноразово з берегів виходили і Чорне, й Азовське моря. Слава Богу, не збурювали по-страшному вітри наші рукотворні водосховища, яких лише на Дніпрі шість.
Класичні цунамі на морських узбережжях України трапляються доволі рідко і переважно слабкі: 2-3 бали за шестибальною шкалою.
Але й без них вистачає водних неприємностей, якими є так звані квазіцунамі або цунамоподібні явища – вітрові нагони, сильне хвилювання води, високі або низькі перепади її рівнів. Зазвичай вони виникають внаслідок ускладнень гідрометеорологічної ситуації, дії потужних атмосферних циклонів, сильних вітрів, штормів і ураганів. Морські хвилі поблизу узбережжя вивільняють колосальну енергію. Вони небезпечні – загрожують населенню, об’єктам, природним екосистемам, зумовлюють руйнування берегів. Саме тому їх включили до переліку «Класифікатора надзвичайних ситуацій України», який розробило Міністерство надзвичайних ситуацій 1998 року. Про руйнівні морські стихії добре знають водознавці, метеорологи, гідротехніки, геологи, сейсмологи, рятувальники. Проте вони мало що відомі широкому загалу. Нагадаємо про деякі.
14 листопада 1854 року на Чорному морі зчинилася добре знана Балаклавська буря. Під час цієї негоди південний і південно-східний вітер, так званий гарбій, підняв високі хвилі прибою. У морському пеклі опинився англо-французький флот, який тримав осаду берегів Криму поблизу Балаклави. Стихія не залишила йому шансів врятуватися. Крім військових кораблів затонуло ще й 38 торгових суден.
28 жовтня 1969 року не лише над Азовським і Чорним морями, а майже над усією Україною проходив надзвичайно активний і глибокий циклон, дули ураганні західні й північні вітри. Швидкість вітру становила 20-27 м/с, але часто була більшою, аніж 40. Такі урагани в Україні трапляються раз на 50 років. Потоки повітря вздовж Дніпра спричинили сильне хвилювання води на водосховищах. На Кременчуцькому, біля міста Світловодськ, висота хвиль сягала майже 4 м, а на Каховському – 2,5 м. Буря тривала майже 16 годин. Подекуди почали руйнуватися схили водозахисних дамб на найбільш низьких берегах Дніпра для зменшення площ затоплення. Загальна довжина таких дамб 426 км. Найбільшого натиску води зазнали дамби, хвилі на які накочувались під прямим кутом. Серед них і найвища (до 17 м) Знам’янська дамба. Внаслідок фронтальних водних навантажень на її схилі де-не-де почало руйнуватися кріплення, з-під якого вимивався насипний ґрунт. Кам’яний накид кріплення просів. Площа зруйнованих ділянок становила 100-500 кв.м. Виникла загроза руйнування дамби. Для ліквідації аварійної ситуації на дамбу були кинуті відповідні підрозділи водогосподарської експлуатаційної служби. Під час шторму багатотонні автосамоскиди безперервно доставляли сюди валуни й щебінь, якими засипали пошкоджені місця та додатково кріпили схили дамби.
Уночі 10 листопада 1981 року багатометрові хвилі обрушились на Ялту, Алушту, Севастополь, Євпаторію, Чорноморськ та інші населені пункти узбережжя Криму. Хвилі, висота яких подекуди сягала 10 м, легко піднімали і жбурляли на берег морські судна. Поблизу Євпаторії викинуло на пляж суховантаж «Констянтинівка» водомісткістю понад п’ять тисяч тонн та прогулянковий катер на 200 місць. На березі також опинився 100-тонний плавучий кран. Масивними бетонними кубами для кріплення берегів, вагою близько 60 тонн, вода гралася як дитячими кубиками. У морі пошкоджено діючі бурові свердловини «Чорноморнафтагазпрому».
Загалом на території України вітрові нагони води (нагінні повені), а також процеси хвильової абразії берегів найбільш характерні для мілководного Азовського моря, неглибоких акваторій Чорного моря, а також для внутрішніх озер і водосховищ. На Азовському морі рівень води при нагонах, які повторюються приблизно раз на 15-20 років, становить 100-150 см, а в деякі періоди – 3-4 м. На Чорному морі при нагінно-згінних явищах висота морських хвиль поблизу узбережжя може бути 8 м.
Українські вчені мають змогу простежити поведінку хвиль у прибережній зоні та визначити їх динамічні характеристики на фізичних моделях. В селі Кийлів Бориспільського району є хвильова лабораторія-полігон Інституту гідромеханіки НАН України, в Дніпродзержинську – Лабораторія великомасштабних гідравлічних та геотехнічних досліджень Міністерства пaливa та енергетики. У них вчені можуть випробувати на діючих макетах вплив штормів, буревіїв, землетрусів та зсувів глибинних горизонтів земної кори на гідротехнічні греблі, дамби і судноплавні канали, спостерігаючи переміщення донних осадів (гравію, гальки, піску, мулу), визначити зони концентрації або розсіювання хвильової енергії, що майже неможливо встановити теоретичним шляхом. У свій час в лабораторіях моделювали цунамі на Далекому Сході, перевіряли на сейсмічну стійкість Дніпродзержинську, Асуанську та інші ГЕС, випробовували дамбу у Фінській затоці. 2003 року у хвильовій лабораторії вивчали вплив будівництва судноплавного каналу Дунай-Чорне море на Дунайську дельту, береги і прибережну акваторію західної частини Чорного моря.
Водні стихії, які періодично виникають на узбережжях, засвідчують надзвичайну потужність природних сил, їх непередбачуваний характер. Тому необхідно накопичувати знання та поглиблено вивчати небезпечні явища, створити системи завчасного штормового попередження, проводити геофізичний і інженерно-геологічний моніторинг, поліпшити інженерний захист територій та благоустрій берегів. Будувати біля моря нові дачні котеджи, пансіонати, бази відпочинку, спортивні комплекси, аквапарки та інші розважальні заклади необхідно з врахуванням норм забудови, які унеможливлюють затоплення ділянок прибережної смуги, розмив і зсув берегів. Особливу увагу необхідно приділяти експлуатації гідротехнічної дамби на Утлюкському лимані, яка утримує високомінералізовані шахтні води Запорізького залізорудного комбінату.
Варто вивчати поведінку окремих тварин та морської фауни, які можуть стати надійними біоіндикаторами наближення стихії.
На часі гостро стоїть питання розробки та реалізації загальнодержавної програми укріплення берегів поверхневих водних об’єктів і узбережжя морів та їх інженерного захисту, закону про безпеку гідротехнічних об’єктів, інших відповідних законодавчих та підзаконних актів.
Водночас не варто поширювати панічні настрої. У межах України Чорне і Азовське моря переважно спокійні.