Лазаренко проти Кучми
Ще перед призначенням на посаду прем’єр-міністра Юлія Тимошенко прогнозувала, що процес проти Павла Лазаренка може перерости в судовий процес проти Леоніда Кучми. Нині, схоже, до цього йдеться.
Про готовність «американського в’язня» повернутися в Україну, як ми вже інформували, нещодавно заявили його партійні заступники із «Громади». Сам Павло Іванович в одному з інтерв’ю заявив: «Я готовий якнайшвидше повернутися у вільну демократичну Україну, не чекаючи лояльності від нової влади. Бо знаю, що в такій Україні свою невинність зможу довести у незалежному суді». Український адвокат лідера «Громади» Марина Долгопола уточнила, що це «питання кількох місяців, а можливо, й тижнів».
Проте ще до повернення на батьківщину Павло Лазаренко і партія «Громада» звернулися до Генпрокуратури і Шевченківського райсуду Києва із заявами про порушення кримінальних справ проти Л.Кучми, екс-генпрокурора М.Потебенька і його заступника М.Обіхода. Вони, на думку позивачів, порушили чотирнадцять статей Кримінального кодексу, аби сфабрикувати «справу Лазаренка», щоб усунути конкурента Кучми на президентських виборах 1999 року. У заяві до Генпрокуратури, яку підписав голова партії «Громада», є 92 докази цього.
Лазаренко стверджує, що 1997 року в Адміністрації президента було розроблено «План першочергових дій із нейтралізації «Громади і Ко», передбачені ним заходи реалізували під час парламентської (1998 р.), а також президентської (1999 р.) виборчих кампаній. Зокрема, як вважає Лазаренко, було протиправно закрито близькі до партії бізнес-структури та ЗМІ. У Харкові й Чернігові «заміновували» приміщення, де «громадівці» зустрічалися з виборцями. У червні 1999 року партії відмовили в наданні приміщення для проведення з’їзду, на якому Лазаренка мали висунути кандидатом у президенти.
Голова «Громади» вважає, що на замовлення Кучми Генпрокуратура внесла до Верховної Ради подання про його арешт, підробивши докази. А Леонід Кучма особисто тиснув на депутатів, висунувши ультиматум: «Якщо парламент не дасть згоди, то я винесу на референдум питання про депутатську недоторканність і ще щось додам обов’язково. Якщо він злодій, то він злодій, а не політичний діяч». Цією публічною заявою, наголошує Лазаренко, Кучма порушив гарантовану ст.62 Конституції презумпцію невинності особи до рішення суду. У поданні до ВР, як вважає Павло Іванович, «містилися факти і дії, які на момент їх вчинення вважалися такими, що не мають ознак кримінального злочину». Зокрема відкриття банківських рахунків у Польщі й Швейцарії, створення у Швейцарії фірми, відмивання коштів.
У позові П.Лазаренка наводяться ще кільканадцять цитат із висловлювань Кучми й Потебенька (аудіо- та відеозапис додається), в яких не лише розголошуються таємниці досудового слідства, а й міститься звинувачення у злочинах ще до вердикту суду. До цих неприпустимих порушень, на думку Лазаренка, вдалися з метою публічної дискредитації лідера «Громади» як опозиційного претендента на президентство.
Лазаренко додає до позову також відомі плівки майора Мельниченка, на яких нібито зафіксовано змову найвищих держпосадовців проти нього та особисті санкції Кучми на фабрикацію «справи Лазаренка».
Генпрокуратура за державний кошт замовила ТРК «Альтернатива» документальний серіал «Справжній детектив» про Лазаренка, що його демонстрував «Інтер». 10 лютого, як ми вже повідомляли, Шевченківський райсуд визнав недостовірними факти з фільму та зобов’язав «Інтер» надати Лазаренкові півгодини ефіру для спростування.
Позивач також вважає, що народного депутата О.Єльяшкевича 1999 року побили при вході до готелю «Москва» зокрема й через те, що він був його соратником і лідером фракції «Громада». Про замовний характер нападу на Єльяшкевича свідчать плівки Мельниченка.
Лазаренко у позові зазначає: «Громадянина Росії Вадима Болотських викрали в Підмосков’ї, і Генпрокуратура України змусила його зізнатися у вбивстві народного депутата Є.Щербаня, а також у тому, що вбивство нібито замовив П.Лазаренко». Таким же чином, на думку Лазаренка, «вибивали» свідчення із депутата М.Агафонова.
Посилаючись на плівки Мельниченка, екс-прем’єр вважає, що Кучма також «фактично схвалив і санкціонував протиправні дії спецслужб стосовно його адвокатів».
У позові до прокуратури й суду Лазаренко подає багато інших свідчень проти Кучми, з яким до 1997 року був, як то кажуть, нерозлийвода. А як відставний прем’єр пішов в опозицію, він сам розповів в одному з інтерв’ю: «…Були пропозиції після прем’єрства, наприклад, стати дніпропетровським губернатором. Я зустрічався з Леонідом Кучмою 12 серпня на його дачі в Криму. Ми розмовляли годин сім-вісім. Просиділи до ранку, випили пляшок п’ять-шість гарного вина. Після цього я поїхав, узявши тиждень на роздуми. Рішення прийняв усвідомлено – йти в опозицію…»