Цілковитий «барДАК»
Починалося все з намірів. Звісно ж, добрих. У вересні 1998 року з’являється указ Президента «Про вдосконалення державного управління інформаційною сферою». На його підставі створюється державна акціонерна компанія (ДАК) «Укрвидавполіграфія». До її статутного фонду передається, як зазначено в указі, «100 відсотків акцій державних акціонерних товариств, створених шляхом перетворення державних підприємств інформаційної сфери, що не підлягають приватизації».
Новоспечена ДАК покликана надавати підприємствам допомогу з розміщення замовлень, централізованого постачання паперу та основних поліграфматеріалів, реалізації продукції, технічного переоснащення підприємств. Принаймні в її статуті так записано. Реалії ж набагато прозаїчніші. Підприємства, а їх у лоно ДАК потрапило аж тридцять (зокрема і «Київська правда», де друкується «Вечірній Київ») виживають самотужки: хто успішніше, а хто ледь зводячи кінці з кінцями. Причому справно сплачують державній акціонерній компанії кругленькі суми – «за надання інформаційних послуг».
«Ідилія» тривала до червня 2004 року. За кілька місяців до президентських виборів Кабінет Міністрів затверджує новий склад спостережної ради ДАК «Укрвидавполіграфія». Її головою призначають Раїсу Богатирьову, керівника парламентської фракції «Регіони України» (до речі, лікаря за фахом). Посаду голови правління довіряють Ярославу Бабію (за твердженнями деяких джерел, людині з обойми тодішнього віце-прем’єра Дмитра Табачника).
Процес, як кажуть, пішов. У вересні пан Бабій звертається до пана Табачника з пропозицією виключити поліграфічні підприємства, що перебувають в управлінні ДАК, із переліку об’єктів, що не підлягають приватизації. Реакція високопосадовця позитивна: він доручає Держтелерадіо, Фонду держмайна та Мінекономіки внести узгоджені пропозиції.
Паралельно масово звільняють керівників найбільших, економічно успішних і прибуткових підприємств. За якихось два тижні усунули з посад голів правлінь ВАТ «Поліграфкнига», видавничо-поліграфічного комбінату «Збруч», ВАТ «Наддніпрянська правда», ВАТ «Видавництво «Закарпаття», книжкової фабрики «Глобус», видавництва «Вільна Україна»… Замість них призначають людей, здебільшого не переобтяжених освітою поліграфіста. А й справді, якщо спостережну раду очолює медик, то чому «Поліграфкнигою» не може керувати пенсіонер-будівельник?
Розповідає екс-голова правління Тернопільського видавничо-поліграфічного комбінату «Збруч» Богдан Куневич: «Найприкріше те, що за справу беруться люди, які навіть не знають, що таке друкарський верстат. Вони лише прагнуть придбати приміщення і землю. За великим рахунком, поліграфічна галузь їх мало цікавить».
Про все це пан Куневич повідав на прес-конференції, що відбулася нещодавно в «Інтерфакс-Україна». Вельми шкода, що на ній не було представників ДАК, хоча їх і запрошували. Зустріч колишніх керівників поліграфкомбінатів із пресою організувало ЗАТ «Холдингова компанія «Бліц-інформ». Здавалося б, а вони тут до чого? Річ у тім, що «Бліц-інформ» орендує приміщення у ВАТ «Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку», що входить до складу ДАК «Укрвидавполіграфія». 31 грудня 2004 року термін оренди закінчився, а подовжити його керівництво інституту відмовилося. Таким чином майже п’ятитисячний колектив може опинитися на вулиці. Як запевняє віце-президент холдингової компанії Олексій Усенко, загострення стосунків певною мірою спричинило розслідування, яке провели журналісти газети «Бізнес» (входить до складу «Бліц-інформу». – Авт.). Йшлося саме про ДАК. Впливові особи наполегливо радили редакції «Бізнесу» не згадувати в публікаціях деякі прізвища, інакше «ми вас у порошок зітремо». Не подіяло. У №№6 та 7 тижневика з’явилися матеріали, де фігурують прізвища Табачник, Миленький, Третьяков. Про Дмитра Володимировича ми вже згадували. Про Владислава Миленького відомо, що він – заступник міністра у справах сім’ї та молоді, а за сумісництвом – член спостережної ради ДАК. За твердженням «Бізнесу», Миленький є людиною Дмитра Табачника та Олександра Третьякова. Третьяков і Миленький мали спільний бізнес у приватних компаніях «Атек-95», «Татра-ойл», ТМК, АКБ «Трансбанк» та інших комерційних структурах. Пікантність ситуації у тім, що пан Третьяков обіймає посаду першого помічника чинного Президента… Можливо, саме цим можна пояснити замовчування ситуації навколо ДАК «Укрвидавполіграфія» новою владою? Хоча яке вже тут пояснення. Якщо не зупинити приховану приватизацію видавництв, підприємств поліграфії та книгорозповсюдження, то 80 відсотків друкованих видань України вже найближчим часом залишаться без поліграфічної бази. Фахівці б’ють на сполох у всі дзвони, та ось тільки відповідь чомусь не надходить із жодної інстанції. Пораду дав лише віце-прем’єр-міністр Олег Рибачук: «Не мовчіть!»