Надзвичайний та Повноважний Посол Грузії в Україні Грігол Катамадзе: «Якщо іти з другом, дорога здається коротшою»
Наприкінці минулого тижня світ облетіла трагічна звістка: за поки що повністю нез’ясованої ситуації Грузія втратила мужнього борця часів Революції троянд, одного з чільних керівників держави, прем’єр-міністра Зураба Жванію. Від імені редакції ми висловили щирі співчуття грузинському народу і перейшли до основної теми нашої розмови.
– Багато хто стверджує, що наша помаранчева революція дуже схожа на вашу трояндову…
– Я не великий знавець світових революцій, але на власні очі переконався, перебуваючи в ті дні на Майдані поруч з українцями, грузинами, що українська революція розгорталася за власним сценарієм, продиктованим життям і суспільно-політичними обставинами. І, звісно, вона мала неповторний український колорит.
Помаранчева революція відрізняється від нашої й тим, що в Україні значно меншою була соціальна напруга, у порівнянні з тією, яка передувала революції в Тбілісі.
Наші народи православні, і вірю, Господь Бог був милостивим до України, і її обминуло багато нещасть і незгод, які могли очікувати на українців, якби правлячою залишилася стара влада. Віктор Ющенко передбачав, тому взяв на себе історичну місію зміни колишнього режиму, хоча і знав, що це тяжка і небезпечна потуга. Що справді небезпечна, ми переконалися з сумної історії його отруєння.
– Як розвиватимуться в подальшому відносини ніж нашими країнами?
– Відносини між Грузією та Україною, на мою думку, є класичним прикладом рівноправності та взаємовигідності. Навіть попри різні можливості значно більшої за розмірами і промислово потужної України та невеличкої Грузії. Гадаю, що після наших революцій і без того прекрасні відносини ще більше активізуються й поглибляться. Запорукою того є й дружні стосунки наших лідерів. У Грузії не просто з великим інтересом, а з великою тривогою спостерігали за подіями, що їх транслював «5 канал» через кабельні мережі по всій території нашої країни. Ні на мить грузини не сумнівалися, що українці здобудуть свою перемогу. Ми розуміли: якщо свобода та демократія в Україні не переможуть, то це буде і нашою поразкою.
– Чи прискорять євроінтеграційні прагнення України результати президентських виборів?
– За своєю сутністю Україна – європейська держава. Ніхто не може сумніватися, що в українців, як і в грузинів, європейський менталітет. Однак шлях до ЄС і в нас, і у вас непростий і довгий. Та якщо наші країни об’єднають свої зусилля і допомагатимуть одне одному на цьому шляху, то ми зможемо значно швидше здолати його. Цьому, впевнений, сприятиме й проведення в Україні Року Грузії, який уже розпочався.
– Ви гадаєте, є вірогідність одночасного вступу України та Грузії до європейської сім’ї?
– Хочеш не хочеш, але певна змагальність тут буде, хоча я менш за все хотів би говорити про конкуренцію між нашими народами. Звісно, хотів би, аби мою країну якнайшвидше прийняли до Європейського Союзу. Вас, зрозуміло, насамперед цікавить доля України.
Звичайно, був би певний символізм у тому, якби до європейської сім’ї нас прийняли разом. Але я позбавлений такого ідеалізму з огляду на те, що в наших країн, на жаль, неоднакові стартові можливості, насамперед економічні.
– Що б ви хотіли побажати на завершення розмови новому українському Президенту й киянам?
– Віктору Андрійовичу хотів би побажати, щоб саме під час його президентства Україна стала повноправним членом Євросоюзу. Президент, який щиро вірить у свій народ, зможе забезпечити йому достойне життя.
А киянам, господарям такого чудового міста, зичу й надалі зберігати та примножувати казковий та давній образ культурного та історичного центру Української держави.