Увертюра для нового міністра

Вершки української мистецької громади не «мастили маслом» дорогу новому міністрові культури і мистецтв Оксані Білозір, повідомлення про призначення якої оголосили в розпал полеміки круглого столу на болючу тему «Політика в галузі культури: партнерство мистецької спільноти та держави».

У лещатах «некультурних» законів

За столом стільки знаних в Україні акторів, режисерів, художників, письменників, книговидавців, діячів кіно. Надто непроста ситуація з культурою в Україні скликала їх.

Координатор зібрання, режисер Сергій Проскурня, пояснив журналістам, що посланці різних напрямів культури, творчих спілок виробили пропозиції до концепції майбутньої діяльності міністерства культури і мистецтв. В основі державної політики в цій галузі мають бути кілька чітких і простих засад: відкритість, конкурентність, громадський контроль, гласність та прозорість, пріоритети.

Олександр ГРИЦЕНКО – письменник, директор Українського центру культурних досліджень:

«Ключові проблеми культури породжує «некультурне» законодавче поле. Маємо закони – про бібліотеки, про кінематограф… Але їх подавлює, в’яже по руках податкове законодавство. Немає в нас закону про неприбуткові організації, серед яких здебільшого – заклади культури. У законі про культуру має бути пункт про всеукраїнську раду культурно-мистецьких об’єднань – важливий механізм впливу на стан справ у цій сфері. Слід змінити програмний принцип формування бюджету. Претендувати на державну підтримку можуть усі – по праву таланту, свіжості й сили ідеї, а не вміння кулуарно «вирішувати питання».

Три «кити» Василя Вовкуна

Василь Вовкун, режисер, акцентував на трьох «китах» – наступальна концепція в діяльності міністерства, захист українського культурного інформаційного простору і – пошук позабюджетних коштів для культури. Ці тези по-своєму розвинув Олесь Санін, кінорежисер, який наголосив, що наша кіноіндустрія, аудіовізуальні заклади майже сповна захоплені діячами інших держав – Росії та США. І це вже – загроза національній безпеці України. Треба голосно і на державному рівні говорити про антиукраїнський культурний простір і про загрозу тієї моралі, що лине з екранів, репродукторів, спустошуючи українські душі.

Леонід ФІНКЕЛЬШТЕЙН, книговидавець, продовжив думку (про сто разів уже сказане та не почуте) – засилля російської «літературної попси» на книжковому ринку України, про необхідність відповідного податку на іноземну книжку, аби дати простір вітчизняному книговиданню.

Людмила КОВАЛЬЧУК, бібліотекар, порушила болючу проблему приватизації закладів культури.

Богдан БЕНЮК, актор, проголосив «лютневі тези» на підтримку діяльності оновленого міністерства. Хто створюватиме вистави і хто дивитиметься їх? Думки колеги продовжив Анатолій ХостІкоЄв: «Треба нести на сцену найвище академічне мистецтво і найкращу автентичну культуру».

Одкровення Оксани ЗабужкоТа коли розмову підтримала письменниця Оксана Забужко, затихли всі. Її емоційні слова – ніби підсумок уже сказаного і – новий поштовх для небайдужих:
«Яку акцію, який фестиваль провести, щоб подолати некультурну ізоляцію в Україні? Ми живемо в країні, де свої культурні потреби задовольняємо національною культурою на 5 чи 10 відсотків. Перебуваємо ніби в «гетто».

У нашій країні – лише десятків зо два магазинів, де можна придбати українську книжку. А про малярство, спадщину в музеях, про національні фільми – годі й говорити, навіть не можна сказати про їхню доступність людям на телеекранах. Мало подається інформації на радіо про те, що в нашій країні є культура, якою можна пишатися! Де наша четверта влада – ЗМІ, які б правдиво і сповна показували культурологічне життя в Україні? Культура, що не має зв’язку із споживачем, чахне, засихає на корені. Нація, яка не споживає національний продукт, а задовольняє свої потреби фільмами про петербурзьких «ментів», не буде ніколи до кінця ментально незалежною. Треба бути свідомим: ситуація в культурі дзеркально відбиває ситуацію в суспільстві.

Наше гасло має бути: від антикультурної держави – до культурної нації. А закон про культуру слід приймати в парі із законом про захист українського інформаційного простору…»

Свої пропозиції й побажання щодо співпраці митці України передали як увертюру, як перший крок назустріч новому міністру, Оксані Білозір.