Від батька до сина добро передам…
От і завершилися різдвяні свята: кутя пішла із покутя, а узвар – на базар, залишивши у нашій пам’яті вервечку приємних спогадів. Свята ці дивовижно щедрі, веселі, багаті на українські традиції. І хоча за вікном уже XXI століття, у наших містах та селах, як і сотні літ тому, справляють день Андрія. Діти разом із дорослими, з нетерпінням чекають у своїх домівках Святого Миколая, колядують, щедрують, засівають, освячують воду на Йордана.
У наших традицій глибоке коріння, вони передаються від роду до роду, від батька – до сина. У Києві вже вдруге саме в ці дні вшановують родини, які свято їх бережуть та примножують. Зініціювала таке вшанування директорка міського центру роботи з жінками Галина Гончарук, її ідею підтримала столична влада і особисто мер міста Олександр Омельченко. Нещодавно Галина Йосипівна з чималим гуртом журналістів побували в гостях у керівника гурту «Кобза» Євгена Коваленка, шанувальниці української пісні Софії Дев’ятової, вишивальниці Надії Гордієнко, художниці Тетяни Золотухіної, гончара Романа Чмирука, у співочій родині Лузанів, поета Миколи Сома. Нас тепло приймали і частували директорка театру-кафе «Колесо» Ірина Кліщевська, директор Музею однієї вулиці Дмитро Шльонський та директорка міського палацу творчості дітей і юнацтва Тетяна Свірська.
...У Музеї однієї вулиці на Подолі дивовижна атмосфера. Переступиш його поріг – і опиняєшся у минулому столітті. Пан Дмитро з трепетом розповідає про кожен експонат. Наразі тут триває різдвяна виставка, де можна побачити стільки всього цікавого: вітальні листівки, ялинкові прикраси, вертеп, святковий одяг, у якому колись ходили в гості кияни, запрошення на новорічну виставу. Два роки тому цей музей став номінантом на Європейському музейному форумі у Люксембурзі, він у десятці найкращих. Тут ми зустріли і Андрія Шльонського, 15-річного сина директора. Не в ролі екскурсанта, а скорше в ролі помічника. Юнак цікавиться історією свого міста й залюбки допомагає батькові у музеї.
Ірина Кліщевська захоплююче розповіла про вечорниці, які влаштовують у її театрі-кафе «Колесо», про те, як давні традиції вони вплітають у цілком сучасні вистави. Тут із великим успіхом іде вистава за п’єсою П.Саксаганського «Шантрапа». Актори «Колеса» її вперше зіграли після П.Саксаганського.
Нас радо зустріли у співочій родині Лузанів, де батько, мати і троє синів чудово співають, колядують, грають на багатьох музичних інструментах. На жаль, синів не застали – у школі були. Господиня дому Ольга Миколаївна щиро розповідала, як її діти чекають Великодня та Різдва – більше, аніж свого дня народження. Вони вивчили багато колядок, зробили звізду і щороку їдуть у село до родичів, аби потішити їх своїм колядуванням.
– До півночі не зачиняють люди ворота, хвіртки – чекають колядників, – зауважив господар пан Віктор. – Тож мусимо всіх обійти, щоб нікого не образити. Пісня багато важить у долі України. Без пісні вона б сконала.
Олександр Омельченко усім передав гостинці: солодощі, шампанське, чудові сувеніри – гончарні вироби Романа Чмирука, які зігрівають і душу, і серце. Вони стануть окрасою домівок, де цінують та шанують українську мову, пісню, традиції. Будемо знати минуле свого народу – знайдемо дорогу і в майбутнє.