Шторми у фінансовому морі вляглися
У тому, що політичні перипетії нинішньої осені значною мірою впливатимуть на економічну ситуацію в країні, напевне, ще від часу офіційного початку президентських перегонів, не сумнівався ніхто. Враховуючи найбільшу чутливість саме банківсько-фінансового сектору, особливо готувались до потенційних проблем у Нацбанку. Однак, зважаючи на подальший цілком непередбачуваний перебіг політичних подій, НБУ довелося діяти у, м’яко кажучи, складних умовах і вкотре доводити, що завдяки професійно здійснюваній грошово-кредитній політиці банківська система України наразі здатна витримати і потужніші удари.
«Зелені» були знову в ціні
Як відомо, весь термін офіційних президентських перегонів уже колишній голова НБУ Сергій Тигипко перебував у відпустці. За таких умов визначальною фігурою у подоланні кризових явищ у банківському секторі, спричинених нестабільністю політичної ситуації у країні, став виконуючий обов’язки голови Нацбанку Арсеній Яценюк. На нього фактично було покладено всю відповідальність за стабільність грошово-кредитної системи України. І, як показав перебіг подій, він професійно впорався із завданнями головного банкіра країни. Саме на цьому акцентував увагу голова Ради НБУ Анатолій Гальчинський, говорячи в грудні про неприпустимість в умовах політичної нестабільності поспішного призначення нового голови Нацбанку, додаючи, що Рада НБУ 30 листопада визнала дії правління банку і, зокрема, виконуючого обов’язки його голови Арсенія Яценюка «зі стабілізації грошово-валютного ринку професіональними та зваженими».
Як же діяв Нацбанк у непростих умовах та його очільник? Упродовж двох останніх місяців роботу НБУ сконцентрували на трьох ключових аспектах: стабілізації валютного курсу, стриманні інфляційних тенденцій в економіці та пізніше – збереженні цілісності банківської системи.
Щодо першого слід зазначити, що підвищення курсу валюти з настанням осені в Україні вже стало традиційним і пояснюється багатьма об’єктивними та суб’єктивними причинами. Традиційно восени активізуються економічні процеси, зокрема експортно-імпортні операції, які передбачають активне залучення валюти. Також із різних причин активнішу роль на ринку валюти відіграє населення. Цього ж року до традиційних причин також долучилися фактор суб’єктивних інфляційних очікувань населення та певні побоювання щодо стабільності курсу національної валюти, що нагніталися численними спекуляціями, а особливо політичними ризиками у зв’язку з майбутніми президентськими виборами.
Уже протягом вересня дефіцит долара на готівковому ринку щотижня катастрофічно зростав. Якщо першого тижня потреба становила 1,6 млн. доларів, то за останній тиждень вересня ця сума сягнула 78,3 млн. За таких умов досить вдалою, як з’ясувалося пізніше, та успішною запобіжною дією стало принципове відстоювання в.о. голови НБУ Арсенієм Яценюком ще на початку вересня неприпустимості скасування обов’язкового продажу половини виручки експортерів. Аргумент досить зрозумілий: ця норма нешкідлива ані для експортерів, ані для імпортерів. Водночас Нацбанк має бути готовий до всього. І, як виявилось, недарма: лише за п’ять днів, із 22 по 26 листопада, населення купило на 170 млн. доларів більше, ніж продало!
Такий баланс попиту й пропозиції та зумовлене цим зростання курсу готівкової валюти змусило НБУ вже з середини жовтня вдатися до небаченої для України доларової інтервенції. У наслідку, за жовтень-листопад Нацбанк «викинув» на ринок 2,2 млрд. доларів із золотовалютних резервів, із яких 1 млрд. було продано на готівковому, решта – на міжбанківському валютному ринках. Таким чином, НБУ принципово відмовився від адміністративного регулювання валютного ринку і застосував суто економічні важелі через інтервенцію, як це відбувається в усіх розвинутих ринкових економіках. За умов подальшої нормалізації ситуації в секторі очікується збереження резервів на рівні не нижче 9,5 млрд. доларів, яких для фінансової стабільності економіки більш ніж достатньо.
Результат же такого впливу Нацбанку на ринок був очевидний – стабільність курсу долара в обмінниках уже першої декади грудня. Це означало, що справдилися прогнози в.о. головного банкіра країни Арсенія Яценюка про недоцільність «панічної конвертації» заощаджень у долари США.
Окремо варто наголосити на спекулятивних мотивах деяких банків навколо інтервенцій Нацбанку. Центральний банк продавав валюту за фіксованим курсом – 5,315 грн. за долар США. На різниці між ним і тіньовим та готівковим ринками одразу знайшлося багато охочих заробити. За статистикою виявилося, що середній розмір операції купівлі долара сягав десяти тисяч доларів, це при тому, що валюта в обмінники потрапляла вкрай нерівномірно, особливо в регіонах. Одразу після того було запроваджено моніторинг усіх операцій купівлі валюти на суму понад 50 тисяч доларів з відповідними санкціями для окремих банків-спекулянтів.
Паніка вкладників
У досить спрощеному вигляді банківська система за аналогією є своєрідною водяною помпою: з одного боку, вона активно залучає ресурси через депозити та інші джерела, формуючи відповідні зобов’язання перед вкладниками, а з другого – активно вкладає кошти в інвестиційні проекти та інші активи. І якщо вкладник – фізична особа за законодавством має право забрати свої гроші будь-якої миті, то швидко повернути вкладені кошти в інвестиційні проекти комерційний банк, зрозуміло, не в змозі. А тому «здорова» робота банківської системи полягає саме в гармонійному балансуванні цих двох потоків. Іншими словами – у недопущенні масового відпливу капіталу та запобіганні надмірного кредитування економіки. І роль НБУ в такому балансуванні визначальна.
Те, що сталося після другого туру виборів щодо дострокового повернення депозитних вкладів населення, іншим словом ніж паніка, назвати не можна. Звісно, такі кроки населення цілком зрозумілі, однак масовість цих дій ледве не перекрила головне джерело залучення коштів і не поставила на коліна всю банківську систему країни.
Прикро, але цілком економічно обґрунтованими та логічними є пояснення в.о. голови НБУ пана Яценюка щодо неприпустимості паніки, фактично, мало ким були почуті. Банкір однак неодноразово зазначав, що суто економічних причин для банківської кризи просто немає: економіка працює нормально, відбувається зростання виробництва, а валютні надходження від експорту значно перевищують витрати на імпорт товарів та послуг. Пан Яценюк також зазначав: єдине, що може спричинити негатив, – це криза довіри до банків.
Першою запобіжною дією НБУ, ще до першого туру виборів, стало закріплення за ним права на встановлення індикативних ставок за депозитами, що мало сприяти зростанню привабливості вкладів для фізичних та юридичних осіб. Також пан Яценюк запропонував, аби саме НБУ компенсував заплановані надходження до бюджету від 5-відсоткового оподаткування доходів за депозитами, щоб у жодному разі не призупинити приплив депозитних вкладів. За таких критичних умов це оподаткування депозитів завдало б більше шкоди, ніж принесло вигоди.
Однак і цих заходів, виходячи з украй негативної ситуації в країні, було вочевидь замало, аби зупинити кризу в банківській системі. Пояснюючи радикальні кроки НБУ наприкінці листопада, Арсеній Яценюк в інтерв’ю «Інвестгазеті» наводив приголомшливі цифри: скорочення депозитів фізичних осіб за листопад сягнуло 4,9 відсотка, а їх зменшення в абсолютних цифрах за жовтень-листопад становило 1,35 млрд. грн. Більше того, лише з 29 листопада по 3 грудня депозити додатково зменшилися на 2,2 млрд. грн. До того ж, із платіжних карток за останню декаду листопада було знято готівкою 4,8 млрд. грн.
На початку кризи депозитні заощадження населення становили близько 45 млрд. грн. А наявних коштів для задоволення негайних вимог вкладників банки реально мали не більш ніж 10 млрд. грн. Складалася досить небезпечна з позиції ліквідності фінансових установ ситуація, адже в разі панічного зняття грошей із депозитів реально можна було задовільнити трохи більш ніж 20 відсотків вимог!
За таких обставин Нацбанк ухвалює постанову №576, вдаючись багато в чому до непопулярних заходів, однак цілком очевидно рятуючи фінансову систему від краху. Документ, ухвалений в екстреному порядку 30 листопада і чинний до 31 грудня, передбачав комплекс заходів за двома ключовими напрямами. Згідно з одним, НБУ фактично став гарантом стабільності кожного банку, запропонувавши підтримку ліквідності та гарантії виконання зобов’язань комерційних банків через впровадження нестандартного механізму їх кредитування. Водночас, аби не дати змоги банкам спекулювати на цих кредитах, коли б на отриманих коштах заробляли, одразу надаючи за їх рахунок кредити своїм клієнтам, замість передбаченої підтримки стабільності, НБУ заборонив комерційним банкам перевищувати зафіксований на 30 листопада обсяг виданих кредитів.
Другий напрям стосувався обмеження катастрофічного відпливу депозитів. Зокрема було заборонено дострокове зняття коштів із депозитних вкладів фізичних осіб. І хоча, за визнанням представників самого НБУ, це положення й суперечило чинному законодавству, втім іншого способу зупинити обвальне вилучення з банківської системи мільярдів гривень, що було спричинене «політичною панікою», фактично не було. Також Нацбанк обмежив зняття коштів (понад 80 тис. грн.) юридичними особами, окрім сум на виплату зарплати, матеріальної допомоги та інших соціальних витрат. Було також рекомендовано обмежити видачу коштів через банкомати – не більш ніж 1,5 тисячі гривень на день.
Слід наголосити, що вже з першого дня дії постанови відплив депозитів зменшився в шість разів! А ще через кілька днів банкіри в один голос заговорили про подолання піку кризи. Відтак 16 грудня Арсеній Яценюк «вручив» українську банківську систему новообраному голові НБУ – авторитетному банкіру Володимирові Стельмаху в робочому та дієздатному стані.