Пророцтво «Помаранчевого квартету»
Концерт на майдані Незалежності в ніч на понеділок – це мовби завершальний акорд спонтанного музичного фестивалю під назвою «Помаранчева осінь». Усе це дійство було єдиним гармонійним цілим і впливало так, ніби старанно добиралося: піднесена атмосфера свята, виступ політичного лідера, класичний квартет. Знаючи, що все творилося стихійно й невимушено, запитую свого співрозмовника композитора Ярослава Одрина, автора «Помаранчевого квартету»:
– У чім секрет такого магнетизму цього концерту?
– Не тільки цього! Усі концерти помаранчевої революції відзначалися неймовірно високою енергетикою. І головне – що вони зливалися з потужною енергетикою публіки. Не тому все чудово сприймалося, що вдалися концерти, а тому, що все гарно сприймалось. Містична складова того, що сталося в Україні, хвилює й захоплює людей навіть далеких від релігії, а тим більше віруючих. Воістину, як у Святому Письмі: «Пізнайте правду, і вона зробить вас вільними».
Законослухняність революціонерів – наступний вражаючий фактор. Усім відоме відчуття, яке охоплює людину в церкві: кудись зникає агресія, хочеться бути глибоким і чистим, думки про злі оборудки відлітають геть, як брудна полова. Загальна атмосфера взаємної любові й доброти перетворили Майдан на одну велику церкву.
Тепер Україна вже ніколи не буде для світу терра інкогніто. Коли я був в Америці, один господар дому так відрекомендував мене своїм гостям: «Він живе в Європі, десь між Польщею й Росією». Гадаю, таке більше не повториться, тому що нині у світі добре знатимуть, де знаходиться Україна.
А нині ми, учасники елегантної революції, повинні зафіксувати якнайбільше подробиць для майбутніх дослідників. Ми маємо свідчити й свідчити всіма можливими засобами – газетними публікаціями, фотознімками, відеосюжетами, щоб пізніше ніхто не перебрехав нашої історії, як то часто траплялося раніше.
– Композитори свідчитимуть новими музичними творами й жанрами, коли закінчаться слова? Відомий постулат, що музика починається там, де закінчуються слова.
– Ну, по-перше, композитори засвідчили свою позицію і словами також. І засвідчили давно. Пригадую день відкриття міжнародного музичного фестивалю «Київ-Музик-фест» у Національній філармонії 25 вересня. Після концерту на сцену за традицією винесли квіти від Міністерства культури, ще від якихось там покровителів мистецтва. Але, коли оголосили «Квіти від Віктора Федоровича Януковича», шляхетна публіка вибухнула гнівним гулом і свистом. Гадаю, той вишуканий зал ніколи й не чув такого. Тобто, композитори давно і напевне знали, що то правда й добро, а що – брехня і зло. Як тільки розпочалася Акція громадянської непокори, композитори одні з перших оголосили про свою позицію з ефіру 5-го каналу. Коли я, збираючи підписи, зателефонував до своєї вчительки Ірини Алексійчук, вона з подивом відповіла: «А я вже підписалася!» Виявилося, що від композиторів було аж два «помаранчевих» документи. І плакат «Музиканти грають з Ющенком!» був виготовлений значно раніше, ніж його всі побачили біля консерваторії 6 листопада під час мітингу.
Усе це я веду до того, щоб сказати «і по-друге», а саме: музика починається не там, де закінчуються слова. Насправді вона починається задовго до того, як зазвучать слова. Бо завдяки особливій специфічній чутливості композитори значно раніше інших вловлюють ті вібрації, які пізніше приходять на землю як події.
– Саме так ви вловили свій «Помаранчевий квартет»?
– Та я не про себе! І «Помаранчевим» його назвали слухачі, пост фактум. А писав я його як усі мої роботи. Ще влітку, задовго до революції.
– Але в ньому так багато саме помаранчевої революційності, якогось особливо радісного азарту, експресії, драйву, як тепер кажуть.
– Усі компліменти переадресовую виконавицям, бо це їхня заслуга! Саме для цих конкретних дівчат я й писав свою музику, добре знаючи прекрасні професійні риси кожної, особливості їхнього виконання. Ми давно зіграні, уже шість років, як вони зі мною (чи я з ними). Мирослава Цибка, Віра Валієва і Віта Стрижак разом із самого початку наших виступів, а Саша Паливода прийшла пізніше. Гадаю, разом ми надовго. У помаранчевій звитязі, захоплені творчістю.
Що ж, гармонія завжди прекрасна. Але нам, суспільству, треба буде скласти ще один іспит: зрозуміти президента доброго, справедливого. Власне, прийняти нову парадигму життя.