Розмальовані намети і кольорові лісові красуні
Минулої неділі під час святкування першого великого свята новорічно-різдвяного циклу – Дня Миколая Чудотворця – на майдані Незалежності, як ми вже повідомляли, запалали вогні 27 ялинок. Це символи різних регіонів нашої Батьківщини та мiст Києва i Севастополя. Але того дня до них мені дістатися, щоб зблизька роздивитися, не вдалося. Тому, поїхавши до центру у справах серед тижня, зайшла і на Майдан.
Робітники саме завершували облаштовувати головну міську ялинку, до верхівки якої один із них приладнував різдвяну зірку. Туди його підняв автокран, майже повністю випустивши стрілу. Тож 27 зелених красунь, що розташувалися неподалік головної ялинки, здавалися ще мініатюрнішими, ніж вони є насправді. Бо за звичними мірками колючі красуні не такі вже й маленькі – понад два метри зростом. На деревцях справжні прикраси, хоча все ж більше кульок та стрічечок, а також геральдичні знаки всіх адміністративних центрів України. А оскільки більшість із нас знає хіба що герб свого міста, то кожну ялинку прикрасили ще й табличкою із зазначенням регіону, який вона уособлює. Деревце Сумщини, як і годиться малій батьківщині лідера опозиції, все в помаранчевих ку-льках і стрічечках, аж гілочок не видно. Одразу можна впізнати Луганську та Донецьку ялинки, бо на них, окрім синіх кульок і стрічок, ще й такого ж кольору шахтарські каски. Серед зелених і жовтих шукаю очима деревце Полтавщини, але не знаходжу. Аж ось де воно – все яскраво-червоне. Поряд Кіровоградщина взагалі фіолетова. А над Київщиною ще й якісь білі смуги шатром нап’яті. До жовтаво-червоної Львівщини прошкує жіночка середніх років, а за нею чоловік із фотоапаратом. Коли вони вже увічнили себе на фоні цього деревця, не втримуюсь, запитую, чого це вони не на фоні головної ялинки, а тут фотографуються. Як з’ясувалося, Романа Орестівна (так назвалася жінка) родом із Львівщини, давно там не була, а тепер побачила ялинку, й ніби рідню зустріла. З такими ж почуттями фотографувалося біля Одеської красуні й подружжя колишніх мешканців міста біля моря. Підходили й до інших ялинок і хоч там є надпис із проханням деревець та іграшок руками не чіпати, дехто не втримувався й торкався їх руками. «Ніби до свого далекого дитинства доторкнулася», – сказала розчулена до сліз колишня кримчанка, що стояла біля ялинки з гербом Симферополя. У штабі помаранчевих, яким належить ідея влаштування в столиці ялинкового гаю-України, на моє запитання, чому Полтавщину, наприклад, зробили червоною, пояснили, що наряджали ялинки без жодних асоціацій. Просто хотіли, щоб вони всі разом гарно виглядали не лише вдень, а й у вечорі, коли світяться, і здаля нагадували обриси карти України. А білі смуги над ялинкою Київщини теж ніщо інше, як прикраса, яка особливо гарно виглядає вночі.
Повертаючись до метро, щоб їхати на роботу, побачила, як видозмінюється наметове містечко на Хрещатику. Художники саме розфарбовували шатра абстрактними малюнками.
В акції, що має назву «Таки Лімпопо», як пояснили мені, бере участь тридцять відомих київських художників. Того дня саме працювали Олександр Животков, Саша Прахова, Іоанна Захарія, Катя Корнійчук і студенти академії мистецтв. Як пояснив автор проекту Владислав Троїцький, художники прагнуть додати гарячих відчуттів до сірих морозних днів, затишно огорнути простір кольором. Словом, центр Києва, як і годиться, у другій половині грудня готується до Новорічних і Різдвяних свят.