Тест на культурність
Часто-густо бедлам у ліфтах, коридорах будинків та на вулицях ми створюємо самі. Я навіть відпрацювала своєрідний тест «на культурність». Якщо людина, вийшовши з громадського транспорту, кидає використаний талончик під ноги – для мене це найперша ознака її неохайності. Така розкидатиме папірці, недокурки та інше дрібне сміття будь-де. При цьому ще й скаржитиметься, що маємо брудні вулиці.
Деяким спритникам вдається смітити масштабно. Маю на увазі той кинутий напризволяще горе-автотранспорт, котрий, як архітектурні пам’ятки, увічнюють неохайність біля міських будинків. Маленькі та великі, з номерами і без, із колесами та «роззуті» – стовбичать вони на тротуарах, зеленій зоні, а деколи навіть на дитячих майданчиках.
У 18-поверховий будинок, що на проспекті Маяковського, 97/15, перші мешканці почали заселятися трохи більш як три роки тому.
Нинішня гнучка система придбання нерухомості дає можливість купувати квартири в столиці особам різного рівня достатку та з різних регіонів України. Отож, біля цього будинку почали з’являтися автомобілі різних моделей та років випуску з іногородніми номерами.
Власне, це справа господарів, якою машиною перевозити до нового помешкання своє майно. Проте, відсвяткувавши новосілля, деякі мешканці так уживаються в образ господаря, що навіть прибудинкову територію вважають власністю. Тому й залишають біля будинків на «вічний спокій» так звані транспортні засоби.
От і за згаданою адресою вже більше двох років стоїть колекція вантажівок: старенький зі спущеними колесами ГАЗ – без номерів, ЗІЛи з держномерами 6392 КХТ та 104-52 КВ. За весь час ці авто з місця не рушили. Через те, що вони займають чималу територію, інші мешканці будинку та гості, котрі до них приїздять на авто, змушені паркуватися на зеленій зоні. А вихідними днями до будинку не те що проїхати, – пройти не можна.
Проте це не єдина «перевага» вантажівок. Один із автомобілів використовують як контейнер для сміття. Під інші, скуштувавши пива у сусідньому барі, чоловіки напідпитку ходять «до вітру». А потім тут у хованки та «війнушки» грається малеча.
Такі приклади непоодинокі. Незважаючи на те, що в місті вдосталь спеціалізованих автостоянок, машини й далі паркують на роки під будинками. Щоправда, за зберігання машини на автостоянці потрібно платити, а біля будинку – безплатно.
Право власності – це дуже добре. Але біда в тому, що не всі громадяни вірно його тлумачать. Це у приватній квартирі саме ви вирішуєте, де і скільки ліжок поставити. А прибудинковою територією мають право користуватися всі мешканці рівною мірою.
До речі, один із моїх родичів – фермер. Легкового автомобіля не має, проте володіє потужним трактором. Якось він натякав, що збирається до мене на гостину. Звичайно, аби оглянути всі пам’ятки столиці, одного тижня буде замало. Цікаво, як відреагують сусіди, коли на час гостювання мій родич припаркує трактор біля будинку?