Ракоскорпіон, або ж «Постій, паровозе!..»
Збирачів-початківців я аж ніяк не закликаю до такого роду пошуків. І все ж, доводиться визнати, що всипана щебінкою вперемішку з кременем залізнична колія цілком може стати місцем цікавої палеонтологічної знахідки. Для серйозних вчених такий зразок, звісно, особливої цінності не має, адже для них важливо, у якому геологічному шарі знайдено скам’янілий зуб або мушлю. У тому ж шарі може виявитись так звана керівна скам’янілість, наприклад, той же белемніт («чортів палець»), що дасть змогу визначити вік оригінальної знахідки. Якщо ж щось чудернацьке трапилося вам у розсипах щебеню на коліях, то ні місце його первісного залягання, ні більш-менш точний вік визначити практично неможливо. Але те, повз що пройде фахівець, цілком може зацікавити колекціонера-аматора.
Якось ми з Олексієм Гацою помилково сіли на електропотяг, який ішов лише до станції Тетерів. Довелося з півгодини чекати коростенського поїзду в Пісківці. Знічев’я походжали по коліях і несподівано для себе збагатили свої колекції. Олексій Олександрович підняв два кремені з відтисками нумуліта (черепашка одноклітинного організму верхньої крейди) і брахіоподи (плеченогого), а я – окремінений шийний хребець качкодзьобого динозавра завролофа (в усякому разі таке припущення висловив свого часу працівник Київського палеонтологічного музею, «автор» багатьох реставрованих кістяків викопних рептилій і ссавців Володимир Свистун). Тож ми зовсім не шкодували, що вскочили не в ту електричку і ще до того, як потрапити в кар’єр, дещо поклали до своїх заплічників.
Та всі «колійні» здобутки меркнуть перед одним. Моя дочка Ірина, на той час десятирічна дитина, відразу ж і надовго «захворіла» кар’єром. Того ранку ми чекали з нею на електропотяг на залізничній станції «Святошин». Перебуваючи під враженням тетерівських знахідок, я мимоволі дивився на колії. Раптом мій погляд зупинився на великому світлому камені, як потім з’ясувалося, кремені. Він був неправильної форми, але й не являв собою уламок з гострими краями. Можна засуджувати мене і картати за легковажність, та й приклад своїй дитині я давав сумнівного ґатунку. І все ж я спустився на колію, швидко схопив камінь і за мить розглядав його на пероні. Моя рішучість була винагороджена по вінця. На камені виявився відтиск палеозойського ракоскорпіона (Eurypterus fischeri). Фрагмент верхньої частини спинного панциря, голова і клешня. Можна було й повертати додому. Та диво-знахідка, треба сказати, досить важка і об’ємна, лише підігріла наш азарт збирачів. Ми поклали ваговитий в усіх відношеннях камінь ракоскорпіона до сумки і, дочекавшись електрички, поїхали назустріч незвіданому.