Стіна, яка змінила Європу
15 років тому, 9 листопада 1989 року, впала Берлінська стіна. Впала, так би мовити, фігурально: цього дня керівництво НДР під тиском людей змушене було дозволити безперешкодний виїзд до капіталістичних країн і, що важливо, так само безперешкодне повернення назад.
А все почалося з того, що з перших днів вересня 1989 року в Лейпциґу щопонеділка відбувалися демонстрації опозиційних рухів проти соціалістичного НДРівського правлячого режиму. Із початку жовтня ці демонстрації поширилися на Східний Берлін, Дрезден, Плауен, Єну та Потсдам. А 4 листопада на центральній берлінській площі Александерплац у демонстрації взяли участь більш як півмільйона громадян. Вони виступали за свободу виїзду з країни, свободу слова і свободу зібрань. Через п’ять днів Берлінська стіна, яка розділяла Берлін (а реально весь світ) на два табори, впала.
Майже всі німецькі ЗМІ передають спогади громадян Східної Німеччини. Так, зокрема, «Німецька хвиля» транслювала розмову з родиною Гессе, яка зустріла цей день не в Берліні, а в східнонімецькій провінції – у містечку Мерзебурґу поблизу Галле.
«Про це я дізнався одним з останніх – наступного ранку, бо був на якійсь вечірці до пізньої ночі, а там не було телевізора. Ми лише дивувалися, чому це раптом уночі їхало так багато машин. О четвертій годині ранку 10 листопада зрозуміли, у чому річ».
Батько Бернда Гессе Вальтер дізнався про мирний штурм Берлінської стіни десятками тисяч громадян у ніч з 9 на 10 листопада, працюючи в нічну зміну:
«Прийшов колега і каже: «Стіна впала». Я йому відповідаю: «Ти, мабуть, з глузду з’їхав». А він мені: «Тоді увімкни радіо». Я увімкнув приймач – усі радіостанції про це сповіщали».
Дружина Вальтера Моніка дивилася прямий репортаж про події в Берліні по західнонімецькому телебаченню: «Коли ми побачили стіну, тобто її падіння, то кожному стало якось моторошно, потекли сльози».
Нині ж сотні тисяч східних німців залюбки пішли б на роботу. Якби вони її мали. Але роботи на всіх не вистачає. Те, що так станеться, Вальтер Гессе передбачав:
«Я казав: коли настане об’єднання, тоді тут працюватиме з нас лише хтось один. Так воно і сталося».
Вальтер Гессе – один із п’яти колег, яких звільнили з роботи. 1996 року, коли він перебував у санаторії, щоб підлікуватися після інфаркту, туди поштою надійшло повідомлення про звільнення з роботи. У 57 років він перестав бути потрібним.
Західна Німеччина, Східна Німеччина... «Так завжди залишатиметься», – вважає Моніка Гессе. «Для вас», – заперечує її син Бернд. Йому 34 роки, і в об’єднанні Німеччини він бачить лише позитивні сторони». Найкраще те, що цілі міста оновлюються, реконструюються. Це справді чудово».
Капіталізм, так само, як і соціалізм, має дві сторони медалі. Це за 15 років після падіння стіни відчула на собі і родина Гессе, як і тисячі інших німецьких родин.