Бруно Шульц повертається
На Форумі видавців у Львові, що відбувся не так давно, польські видавці експонували цілу бібліотеку видань Бруно Шульца: мовою оригіналу, себто польською, та іншими мовами в перекладі. Було приємно бачити, що й «українському Шульцеві» там знайшлося місце. Тим паче, що цей самобутній письменник, давно знаний у світі, – усе-таки наш земляк.
Перше видання його творів у перекладі українською вийшло стараннями львівської «Просвіти» 1995 року. Нинішній, цьогорічний, оригінальний видавничий проект – назвемо його «Шульц-2» – здійснила громадська організація Форум видавців. До речі, і першого, й другого разу – завдяки спонсорській підтримці друзів-поляків...
Чим незвичне друге українське видання – трохи нижче. А поки що – про самого Бруно Шульца.
На перехресті епох
У Дрогобичі під Львовом, на перехресті кількох культур і релігій, у родині представників народу Книги, тобто євреїв, народився хлопчик. Це було 5652 року за юдейським календарем, а за Григоріанським – 12 липня 1892 року.
«Вкраплений в українське море Дрогобич із його польською, єврейською та німецькою компонентою склав ту амальгаму, якою була стара, тепер ледь не біблійна Галичина кінця століття, Галичина, яка очікувала своєї долі, і, як підводний континент культур, виринала до активного культурного і політичного життя», – пише в передмові культуролог і перекладач Тарас Возняк.
У рідному Дрогобичі Бруно Шульц закінчив гімназію, відтак польська мова школи відтіснила рідну ідиш. Згодом вступає до Вищої технічної школи у Львові (1910 р.) – на архітектурний факультет. Але Перша світова війна перешкодила навчанню. Втікаючи від воєнних дій, Шульц опиняється у Відні, де продовжує архітектурні студії. А потім повертається до Дрогобича. Викладає малювання і працює як графік. Клерикальні кола розцінюють його малюнки як порнографію, хоча насправді йдеться про мотиви мазохізму, які графік і справді дуже послідовно відтворював на аркушах. Про нього довідується тогочасна польська богема. За намір одружитися з католичкою його відлучають від юдейської громади Дрогобича. Тим часом Бруно Шульц уже пише прозу, захоплюється літературною критикою. 1937 року в Польщі виходить його книга «Санаторій під Клепсидрою». Здійснюється заповітна мрія – він побував у Парижі, але не залишається там, а повертається до Дрогобича. Тим часом починається Друга світова війна. 11 вересня 1939 року німецькі війська входять до міста і влаштовують першу розправу над євреями. Після фашистського терору – більшовицький. Потім знову – окупаційні фашистські війська. Шульц потрапляє до ґетто. Але доля... він гине від кулі есесівця просто на вулиці Дрогобича. Це сталося 19 листопада 1942 року.
Ім’я Бруно Шульца стало відоме ширшій публіці після того, як з Дрогобича до Ізраїлю вивезли його фрески, якими він змушений був прикрасити стіни кімнати в домі, де мешкав високий армійський чин гітлерівської армії. (До речі, цей будинок зберігся, і нині на ньому – меморіальна дошка на честь письменника).
Проект «Шульц-2»
Чим же унікальне видання творів Бруно Шульца, що з’явилося цього року у Львові?
Бруно Шульц написав небагато. Але твори надзвичайно важко перекладати через специфічну польську мову, помножену на оригінальну авторську метафорику.
Отже, фактично відомі два твори в новелах: «Цинамонові крамниці» та «Санаторій під Клепсидрою». І різночитання та різновідтворення одних і тих самих творів Бруно Шульца пропонують такі перекладачі-експериментатори як Андрій Шкраб’юк (перше видання Шульца українською вийшло саме з-під його пера), Тарас Возняк, Іван Гнатюк, Андрій Павлишин, Андрюс Вишняускас. А «Санаторій під Клепсидрою» подається також і мовою оригіналу. Тобто охочі випробувати себе в перекладі з польської можуть долучитися до вищезгаданих тлумачів.
Вулиці-двійники і люди-манекени
Пишу про це видання також і з цілком суб’єктивної спонуки: я дуже люблю прозу Бруно Шульца. Перечитую її чи не щороку – під певний настрій, переважно тоді, коли випаде сніг. Так уже склалося. Мені найбільше імпонує в цій прозі те, що, читаючи, відчуваєш, як змінюєшся сам, бо письменник змінює твоє сприйняття світу – воно стає таємничим, витонченим і... хворобливим. Так, є й цей момент, якого, напевне, не варто боятися.
Бруно Шульц – майстер маніпуляцій у своїй прозі з часом і простором. Тому особливого значення в нього набуває сон, стан оспалості, сновидна композиція його творів. Розгалужені лабіринти снів і візій, метафізика місцевості, топографії – це звичні для письменника реалії. Він віртуозно описує зниклі вулиці в місті або вулиці-двійники. Треба читати тексти, аби зрозуміти, про що йдеться. Принаймні я пережила якось «шульцівський ефект» у Кам’янці-Подільському, де ходила старим містом у пізньому надвечір’ї серед давніх будов, які здавалися то примарами, то виплодом моєї фантазії... Незабутнє враження!
Міфічна дійсність Бруно Шульца багатозначна, герої його легко «входять» у сни батьків, а сновидіння, буває, виливаються на подушку як дивна речовина...
Зима в нього може раптом межувати з весною – і то так очевидно, поряд, – тільки руку простягни. А покинуті кімнати заростають забуттям. Вони можуть гратися в піжмурки, то зникаючи, то з’являючись перед мешканцями.
«Цинамонові крамниці» – це «Вулиця Крокодила», апофеоз вульгарної реальності, яка прагне здатися справжнім, автентичним. Це символ масової культури, що роз’їдає культуру високу, заполонює її своїм розтлінням і вульгарністю.
«Санаторій під Клепсидрою» – про використання часу зужитого, минулого, неіснуючого, що прагне здатися знову-таки справжнім, первісним.
Усі ці «підтеми» і цілком самостійні, й водночас слугують змалюванню складних стосунків у єврейській родині, її патріархальному архаїчному світові, який накладається на реалії новітні, що породжує тим самим химерний драматизм.
Новела «Вторинна деміургія» – про богоборство батька. Батько, чий образ змальовано в біблійному дусі, претендує на роль творця, що прагне бути деміургом «у власній, нижчій сфері». Цей мотив нагадує середньовічну юдейську легенду про Голема. Вона – про оживленого магічними способами глиняного велетня. Він слухняно виконує роботу, яка заборонена для правовірного юдея суботнього дня. Та, вирвавшись з-під контролю людини, Голем може чинити проти неї свавілля й злочин. У переказі сказано, що творцем Голема був рабин Льов у Празі, й було це в ХVІ – на початку ХVІІ століття. Як на сучасну інтерпретацію – це легенда про біоробота.
Але Бруно Шульц – це передусім пошуки автентичності. «Для мене – це просто Книга, без жодних визначень, і в цій стриманості й відмежованості є безпорадне зітхання, тиха капітуляція перед неохопністю трансценденту, адже жодне слово, жоден натяк не зможе засяяти, запахнути, пробігти тим дрожем перестраху, відчуттям тої речі без назви, сам перший посмак якої на кінчику язика перевершує всі ступені нашого захвату»...
...Заскладно мовлено? Так, Бруно Шульца в метро не почитаєш – це не «одноразові тексти». Але почитати таки варто.