Щільність – не тіснява, а доцільність
Кияни дедалі активніше скаржаться на те, що всередині давно забудованих кварталів ведеться будівництво нових споруд. Найбільше мешканці конфліктують із забудовниками у центрі міста (вулицях Підвисоцького, Шовковичній, Старонаводницькій, Михайла Грушевського, бульварі Лесі Українки тощо), де паралельно з реконструкцією старих зводять нові об’єкти. Тому Василь Присяжнюк – заступник голови КМДА – начальник Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища визнав за доцільне розповісти киянам про стратегію ущільнення житлової забудови в столиці.
Від межі до межі
Уже не одне століття розвивається стародавній град Київ на Дніпрі лише на тих територіях, які закріплені за столицею України. Як кажуть, від межі до межі. Поглянувши на карту міста, здається, що земельних ділянок під забудову вистачає. Насправді ж забагато місця займають промислові території, а на додачу – землі, що належать різноманітним державним відомствам. Надзвичайно важлива для мегаполісу також зелена зона і транспортні шляхи… Отож владі міста, аби тривала розбудова, доводиться «відвойовувати» у підприємств і відомств гектари, які «гуляють». Окрім цього – ущільнювати існуючу забудову: зводити багатоповерхові й висотні житлові будинки там, де є більш-менш придатні земельні ділянки.
Резерв – у спальних районах
Не секрет, що ущільнення забудови – це один зі стратегічних напрямів розвитку столиці. Головний архітектор Києва вважає, що за такого принципу цінні земельні ділянки використовуватимуть найефективніше. Ще під час проектування мікрорайонів у 60-70 роках зодчі користувалися нормативними показниками так званих соцмістечок. Комфортність житла була дуже низькою, зате між будинками існує багато простору. Фактично й донині нормативи 70-х років закладені в Державних санітарних правилах планування та забудови населених пунктів. Скажімо, згідно з цими правилами біля будинку передбачалися майданчики для сушіння білизни. Нині ж, ревізуючи збудовані у 60-ті мікрорайони, стає очевидним, що фактична кількість населення там після певної міграції зменшилася приблизно на 25 відсотків. Тож відповідно до нормативів щільності, які нині існують, спальні райони мають значні резерви територій для розміщення нових об’єктів. На часі – освоєння підземного простору, де варто розташовувати об’єкти торгівлі, сполучені з підземними переходами, а також паркінги.
У Європі свої норми
У сучасному містобудуванні користуються нормативними показниками, за якими щільність житлової забудови набагато вища. Ці показники, на жаль, не зіставні для Києва і Європи, бо там (зокрема в Москві), вимірюючи щільність, враховують кількість квадратних метрів житла на один гектар території (за московськими нормативами вона становить 30 тисяч кв. м). А от у нашому місті щільність вимірюють за кількістю людей на один гектар території (за нормою – 500 осіб). При цьому норма житлової площі на одну людину з 60-70-х років зросла удвічі – у середньому на кожного киянина припадає близько 20 квадратних метрів. Таким чином, норми щільності забудови у столиці України потребують перегляду, бо змінилися соціальні потреби, ритм життя, врешті, правила функціонування мегаполісу. Через недосконалість законів архітектори нині не можуть з точністю до сантиметра визначити, скільки прибудинкової території має припадати на одного мешканця будинку, адже норм, які це регламентували б, – не існує.
«Кожен будинок повинен мати закріплену за ним прибудинкову територію. Яка вона і скільки – це ще потребує визначення», – зауважив Василь Присяжнюк. За словами головного архітектора Києва, невдовзі інвестори будівництва разом із районною владою розроблятимуть плани розподілу територій кварталів, щоб визначити, де доцільно зводити нові будинки. Очікується, що за такою схемою однією з перших почне працювати російська компанія «Конті», яка інвестує реконструкцію кварталів першої масової забудови на Вітряних Горах і Сирці, на вулицях Щусєва, Ольжича і Подвойського.
Детальний план – запорука розвитку
Генеральним планом розвитку Києва на 2005-2020 роки не передбачено істотного розширення меж міста. «За розрахунками фахівців, у межах столиці можна побудувати 16 мільйонів квадратних метрів житла із врахуванням ущільнення існуючої забудови», – повідомив Василь Присяжнюк. Основне завдання детальних планів територій, що їх нині розробляють столичні райони і які є складовою частиною Генплану, – це виділення майданчиків для майбутньої житлової забудови та інвестиційно-привабливих ділянок.