Добра справа

Слово «консьєрж» у лексиконі киян з’явилося порівняно недавно. Й одразу прижилося, дарма, що іншомовне. Нині воно вже не потребує перекладу чи тлумачення. Без сумніву, консьєржі у під’їздах наших будинків – не розкіш, а життєва необхідність. Як-не-як, а помешкання захищене від злодіїв та й у самих під’їздах з появою такої, переважно пенсійної, охорони стало чистіше, спокійніше на коридорах. Навіть біля будинків з’явилися клумби... Мені хотілося б розповісти про тих, хто взяв на себе такий клопіт.

У багатоповерхівці, що по вулиці Якіра, 2-6, перші консьєржі у третьому парадному з’явилися ще п’ять років тому. Ініціатором такого нововведення була пенсіонерка Надія Іванівна Аврамчук. Зважте, за таку справу взялася пенсіонерка, а не будь-хто із молодих та енергійних мешканців будинку, хоч таких тут найбільше.

– І з чого ж ви починали? – цікавлюся у Надії Іванівни.

– Обійшла всі сорок квартир,– розповідає.– І поцікавилася, чи погоджуються вони з моєю пропозицією і скільки зможуть платити за таку послугу. Дякувати Богові, знайшлися й помічники. Першою підставила своє плече моя дочка Ольга.

 Згодом комірчина жеківського електрика перетворилася у затишну кімнату для охорони.Самотужки приводили її до порядку: фарбували, клеїли шпалери, обставили меблями (хтось приніс канапу, хтось – стола, тумбочку). Незабаром з’явилися й телевізор, холодильник, на вікнах – квіти, тюль. І про кадри подбала Надія Іванівна, причому підбирала їх дуже ретельно, як прискіпливий і вимогливий керівник. Випивохам шлях в охорону був закритий.

– Усі наші проблеми ми вирішуємо громадою, – зауважує Надія Іванівна. – Ось, приміром, треба було перед нашим ювілеєм (а нам – 5 років) зробити ремонт у кімнаті консьєржів. Звичайно, за власні кошти. Зійшлися, порадилися, «скинулися», хто скільки міг. І тепер у підїзді стало ще затишніше. До того ж Надія Іванівна майстер на сюрпризи. Не забуде випустити яскраву стінгазету до свята, привітати сусідів із радісною подією у їхньому родинному житті – весіллям, народженням дитини, успішним закінченням школи. До Дня перемоги поіменно назвала усіх орденоносців і таким чином сусіди дізналися один про одного багато цікавого – дивувалися: «Стільки років поруч живемо...»

 Дуже любить Надія Іванівна дітей. Для маленьких мешканців організувала конкурс малюнка на асфальті, спортивні змагання. Усі без винятку отримали призи.

Як добре, коли у будинку є така хазяйка.