Кожен – за кого хоче

Дільницю №3 223-го виборчого округу на вулиці Пушкінській, 22, (Фармацевтичний корпус Національного медичного університету імені Богомольця) можна було назвати цього дня однією з показових. Списки виборців тут докладно вивіряли, тож проблем не виникало. Щоправда, побоювалися, що не вистачить бюлетенів: громадяни з відкріпними посвідченнями облюбували саме цю дільницю. За процесом голосування спостерігали представники різних кандидатів і міжнародних організацій. Спостерігачі від ОБСЄ зазначали, що керівництво дільничної комісії надавало їм усю необхідну інформацію.

Після того, як виборці опускали свій бюлетень у прозору скриньку, їх проводили до виходу і запрошували до буфету.

На цій же дільниці одна бабуся поділилася інформацією про те, що у підворітті біля будинку №9 на вулиці Богдана Хмельницького причаїлися два автобуси з міліціонерами. Вона сказала, що боїться їх більше, ніж бандитів. «Розвідка боєм» підтвердила ці дані. Біля автобусів, крім того, відчувався стійкий запах алкоголю. Проте один із усміхнених погононосців запевнив, що боятися нічого. Мовляв, вони тут для охорони порядку, який поки що ніхто не порушував.

На дільниці в гімназії на вулиці Прорізній, 14 виборці були незадоволені хіба що тіснявою, однак загалом на організацію не нарікали. Усе відбувалося настільки спокійно, що близько одинадцятої години ранку тут було безлюдно й вдалося поговорити тільки зі спостерігачами від ОБСЄ і від Української партії «Єдність». Але щодалі від центру Києва, то проблем зі списками ставало дедалі більше. Двоє громадян Росії поскаржилися, що їм надійшли запрошення на українські вибори з дільниці на вулиці Солом’янській, 13. Голова цієї комісії підтвердила, що через недбалість жеків неточності у списках спостерігалися, але такий факт заперечила. На «студентських» дільницях списки складалися, як кажуть у народі, лівою ногою. Попри небувалу політичну активність студентів Київського політеху, багато з них так і не змогли скористатися своїм виборчим правом. А суди, всупереч закону, в багатьох районах не працювали.

Досить довго довелося чекати, щоб виразити своє волевиявлення, і тим, хто голосував у приміщенні дитячої бібліотеки імені Тараса Шевченка. Однак наші люди чергами загартовані ще з радянських часів. Тим більше, що трапилася нагода тут обговорити свої політичні позиції. На запитання, чому громадянин голосував за свого обранця, звучали різні відповіді:

Ігор Іванович (62 роки):

«Не бачу великої різниці між кандидатами, багато-бо прожив на світі. Не вірю тим обіцянкам. Але попри набутий цинізм хотілось, аби щось змінилося».

Ольга, 27 років:

«Якщо відверто, голосувала не так за цього кандидата, як проти іншого, котрий виливав на свого опонента відра чорного піару. Якщо людина так чинить, значить сама вона нічого не варта».

Олексій, студент:

«Усі інші кандидати значно гірші. Мій обранець, звісно, теж не великий вождь, але знаю цю людину давно за її ділами. Тому ні агітація, ні програма на мій вибір не впливали».
Євгенія, 74 роки:

«Я йому довіряю, бо він багато зробив для Києва. І програма написана доступно».

Ніхто на «бібліотечній» дільниці серйозних порушень не помітив. Спостерігач від партії «Єдність» переконана, що це результат цілеспрямованої соціальної роботи в мікрорайоні. Мовляв, люди голосують організовано, цілими будинками і «кожен за кого хоче».

Спостерігач від Віктора Ющенка на цій дільниці повідомив: на інших дільницях помічено, що люди з Донецької області не віддавали відкріпних талонів і голосували по кілька разів. Та і я сама помітила в Києві масову присутність таких виборців: вони часом займали по піввагона громадського транспорту і питали в киян, як проїхати на ту чи ту дільницю.