Лідер оступився в звичних умовах

Десятий ігровий день у вищій національній лізі приніс гучну сенсацію: беззаперечний лідер чемпіонату зазнав поразки в рідних стінах. Мова про донецький «Шахтар», який в середині другого тайму пропустив несподіваний і рідкісний за красою гол од харківського «Металіста». Відтак турнірна різниця між командами Мирчі Луческу та Йожефа Сабо скоротилася до двох очок.

Як відомо, все колись трапляється вперше. Найперша поразка «Шахтаря» луческівського призову припала на десятий тур, одразу нагадавши кілька цифр і фактів. Скажімо, минулого сезону, коли донбаськими футболістами керував інший зарубіжний фахівець – німець Бернд Шустер, гірники також пройшли стартовий відрізок церемоніальним турнірним маршем. Але виграли на один поєдинок більше. Донецьк вірив, що цьогорічне досягнення виявиться ще вагомішим, бо ні «Металіст», ні «Кривбас», який уже став «майже своїм» у зв’язку з приватизацією «Криворіжсталі» Ринатом Ахметовим, рівноцінними конкурентами вітчизняному грандові не могли бути апріорі. Проте харків’яни, з Геннадієм Литовченком на капітанському містку, конкретними справами довели, що спроможні боротися за тверде місце в так званій другій групі національного чемпіонату, реальними лідерами якої вважаються дніпропетровський «Дніпро» та донецький «Металург». Ми свідомі того, що в Донецьку трапилася несподіванка, і нижчий за рангом передусім має завдячувати долі чи, в крайньому разі, пишатися тим, що зумів уміло скористатися сприятливим збігом обставин. Київським симпатикам народної гри зрозуміти це легше, ніж будь-кому, бо «Динамо» привчило нас до такого дивацтва багаторічною практикою. Пригадуєте, як «блакитно-білі», повертаючись до внутрішніх «розбірок» після виснажливих поєдинків з нідерландським ПСВ і британським «Ньюкаслом Юнайтедом», бездарно поступалися в Києві «Карпатам» і донецькому «Металургу»? А було то восени 1997-го, коли Шевченко з Ребровим наближалися до піку спортивної майстерності під проводом Великого Лобановського… Метр у таких випадках вів мову про емоційне виснаження, хоча з нього й тихенько посміювалися. Нині й Донецьк, усвідомивши всю складність боротьби на двох фронтах одночасно, почав розтринькувати турнірні пункти, що називається, на рівному місці. Тим паче, що, на відміну від основного конкурента, варіювати складом не хоче чи не може. (Останній варіант ближчий до істини, бо резервісти гірників програли харківським резервістам з непристойним для домашніх матчів рахунком 0:5). Ми не здивуємося, якщо подібне траплятиметься й надалі. Машини – й ті ламаються, що вже про людей казати… Але вважаємо за потрібне наголосити на іншому. На мужності оновленого «Металіста». Не секрет, що в донецьких матчах проти «Шахтаря» більшість команд капітулюють ще до стартового суддівського свистка. Звісно, з різних причин: або не вірячи в свої можливості гідно протистояти грандові, або надмірно вірячи в його всесильність. А харків’яни, відверто кажучи, приємно здивували: вони тримали удар так, як уміє тримати його темношкірий боксер-професіонал, і щедрою винагородою за моральну та фізичну стійкість стали гол і перемога. Чим більше наших команд наслідуватимуть приклад «Металіста», тим вищою буде конкурентоспроможність українського чемпіонату.  А відтак і фахова майстерність колективів і футболістів зростатиме значно швидше. Зважаючи на це, звертаємо увагу читачів «Вечірки» на криворізький «Кривбас», очолюваний київським тренером Анатолієм Пісковцем. Уже вісім турів поспіль провінційна команда, що не має в своєму складі «зірок» навіть національного класу, не знає гіркоти поразки. Зате за цей період криворіжці здобули чотири перемоги, у тому числі три в гостях! А наступного туру саме до Кривого Рогу завітає «поранений звір»…