«Педагогіче крило» – опора в навчанні

У київській школі №133, що в Печерському районі запропоновано новий метод навчання, що отримав назву «педагогічне крило». Раніше таке використовувалося лише в авіації та космонавтиці.

Ідея належить доценту кафедри математики МАУП, кандидату фізико-математичних наук Олексієві Стєклову. Вже 13 років Олексій Федорович викладає у названій школі фізику та астрономію.

Ви ніколи не замислювалися, скільки коштує обладнання для однієї лабораторної роботи з фізики? На 36 учнів потрібно 18 комплектів приладів, вартість яких перевищує п’ять тисяч гривень. А таких лабораторних робіт упродовж усього терміну навчання треба виконати більше, як 100. Отже, перша проблема – кошти на обладнання. Друга – затісні аудиторії, в яких треба розмістити аж три ряди столів та шафи для приладів. Третьою проблемою є одвічне прагнення дітей спілкуватися, підглядати та радитись одне з одним на уроках. А державні стандарти вимагають створювати комплексні аудиторії та лабораторії. Що ж робити? Виявляється, можна просто змінити форму столів, надавши їм вигляду авіаційного тренажера і посадити дітей трійками: в середині найсильніший учень, його ми називаємо асистентом викладача (ведучий), а під невеликим кутом до нього – ще два інших учні (керованих). З точки зору психології це також правильно, бо, сидячи поряд, діти або конфліктують, або стають партнерами – дружать, а сидячи збоку, вже можуть співпрацювати. Родзинкою цього проекту є те, що тільки парні столи аудиторії закріплюються і до них підведено напругу, а непарні столи незакріплені і їх завжди можна підняти і розвернути, з’єднавши з парними. Таким чином, замість 12 столів аудиторії маємо 6 столів лабораторії, що зменшує кількість необхідних приладів утричі. Діти можуть «законно» підглядати, радитися зі своїми ведучими, допомагати один одному. Тобто процес навчання з пасивного перетворюється на активний. До речі, у США лабораторні столи мають форму ромба і учні сидять по четверо. Наша ж «команда» складається з двох авіаційно-педагогічних ланок…

Не з неба впала ідея «крилатих столів» викладачеві-методисту Олексію Стєклову. Раніше він працював у Спеціальному конструкторському відділі ЦКБ «Арсеналу» за програмою «Галактика», створюючи тренажери для космонавтів Зоряного містечка та для НВО «Енергія»(С.П. Корольова). Розмір та форму унікального лабораторного стола розробив його син Святослав Стєклов, він же зробив і перші столи, які нині випробовують у київській школі №133 та в МАУП. Фінансували проект «усім миром»: Любов Левкова виділила частину коштів та навчальні аудиторії; другу частину надав спонсор – нащадок відомого українського історика, автор книги «Деякі київські таємниці» Дмитро Вовк.

Ідея переобладнання кабінетів для інтерактивного навчання нині активно обговорюється на семінарах «Метод проектів», що відбуваються під егідою Академії педагогічних наук України (керівник семінару – Іван Єрмаков). Треба сподіватися, що нові технології навчання набудуть справді широкого розповсюдження в Україні і за її межами.