«Сила народу» – таки сила. Народна

Акція прихильників Віктора Ющенка напередодні виборів стала наймасовішою. Гасло «Сила народу проти брехні й фальсифікацій» зібрало в столиці за різними підрахунками від 100 до 200 тисяч осіб. Подібні масові демонстрації востаннє відбувалися, мабуть, під час боротьби за незалежність у 1989–1991 роках.

...Ще вранці Хрещатик заполонили люди від старого до малого (можна було бачити дітей на плечах батьків та у візочках) і вишикувалися в колони. На центральній вулиці ніде яблуку впасти. А учасників прибувало й прибувало. Пліч-о-пліч гуртувалися представники із Заходу та Сходу: із Львова та Донецька, Івано-Франківська та Луганська. Були навіть темношкірі українці. У молодіжній колоні йшов Ігор із Прилук.

 – Я тут тому, що певен: лише Віктор Ющенко здатен повести нашу державу до Європи, – наголосив він.

– Правду, синку, кажеш, – підтримала його бабуся, що приєдналася на бульварі Лесі Українки. – Боріться, дітки, за волю і правду, за майбутнє, бо вам у ньому жити. І дістала з торбинки кілька запашних антонівок, які привезла з Бородянки.

Шляхом до Центрвиборчкому, куди рушила колона з Хрещатика, демонстранти скандували: «Ющенко – так! Янукович, вивішуй білий прапор!» Інший людський потік рухався вулицею Грушевського. Таким чином будівлі Верховної Ради, Кабінету Міністрів та Адміністрації Президента опинилися в символічному кільці. Цим наголошувалося, що органи влади залежні від народу й підконтрольні тільки йому.

Коли ж «голова» процесії дісталася площі Лесі Українки, довелося впродовж майже двох годин чекати, поки підійде «хвіст» – настільки багатолюдними виявилися колони. І хоч осіннє небо зранку насупилося, площа видавалася сонячною від безлічі помаранчевих прапорів, хустинок, курток. Натовп заполонив проїжджу частину. І це спричинило нещасний випадок: авто депутата від СДПУ(о) Нестора Шуфрича збило людину.

...І ось на сцену вийшов Віктор Ющенко – людське море зашуміло, загуло і хвилею прокотилося: «Ющенко!» Кандидат у президенти був схвильований побаченим. Він привітав усіх, хто прийшов його підтримати, хто незважаючи на всі перепони та перешкоди, добрався до Києва. А труднощів вистачало: правоохоронці пильно стежили за авто, які прямували до столиці, і знімали з них номери, під колеса кидали гострі предмети, спиняли поїзди на кілька годин, мотивуючи це поламкою локомотива. Але люди додому не поверталися – хто як міг, а таки добиралися до Києва.

Віктор Андрійович заявив, що влада програла давно й ані міліція, ані армія їй не допоможуть. Силовий варіант не пройде. Влада себе дискредитувала і вже втратила підтримку нації. Тому провалилася конституційна реформа, а країна раз по раз переживає то хлібну, то паливну, то м’ясну кризу.

Аби обрати гідне майбутнє, слід відстоювати свій вибір. Нині кожен голос виборця впливає на наше майбутнє.

– Демократія міцна тоді, коли її творять мільйони людських умів та рук, – заявив кандидат.

Віктор Ющенко закликав усіх виборців перевірити своє ім’я в списках на виборчих дільницях. А 31 жовтня ввечері прийти туди та проконтролювати законність підрахунку голосів. Адже зло перемагає тільки тоді, коли чесний народ бездіяльний.

Звернувся Віктор Андрійович і до представників правоохоронних органів, закликавши їх у день виборів прочитати присягу, подивитися в очі дітям і зробити все, щоб не допустити фальсифікації.

Після виступу лідера «Нашої України» люд ще довго не розходився. І тут свою ложку дьогтю додали провокатори. Хтось кинув у натовп кілька димових шашок і розбив вікна в будівлі Центвиборчкому. Учасники мітингу одразу зловили злочинців і передали їх міліції. А ввечері молодики накинулися на прихильників Віктора Ющенка й почали їх бити. Коли ж трьох із них схопили народні депутати, то виявили в них посвідчення… працівників МВС.

Ця акція підтвердила єдність української нації, її небайдужість до майбутнього своєї держави.