Експеримент заради експерименту?

Розвиток висотного будівництва впевнено набирає обертів і стає одним із помітних напрямів у сучасному містобудуванні. Тенденція забудови великих міст хмарочосами обумовлена низкою причин, насамперед економічними, пов’язаними з високою вартістю землі, а також з метою використання хмарочосів у рекламних цілях, для розвитку туризму тощо. Лідером будівництва супербагатоповерхівок донедавна були США. Проте поступово цей титул завойовують країни Південно-Східної Азії, Близького Сходу та інші.

У європейських країнах до висотного будівництва ставляться стриманіше. Найвищою спорудою в Європі вважають будинок Комерцбанку в місті Франфурті-на-Майні (Німеччина) заввишки майже 300 м. До речі, європейці хмарочоси використовують здебільшого як адміністративні, громадські споруди та багатофункціональні комплекси (офіси, готелі тощо).

Не обходить ця тенденція й Україну, насамперед великі міста – Київ, Донецьк, Дніпропетровськ, Харків, Одесу. Серед аргументів, що доводять потребу зведення хмарочосів, будівельники передусім називають економічний чинник. Приміром, зведення однієї висотки загальною площею 50-60 тис. кв. м рівнозначне площі 15-20 п’ятиповерхових будинків, що займають територію цілого кварталу. Площа забудови відповідно зменшується в декілька разів.

У столиці це дає змогу забезпечити комфортним житлом значну кількість людей, поліпшити архітектурно-художню виразність міської забудови, а також раціонально використовувати прилеглі території.

Столичні зодчі проектують, а подекуди вже споруджують, понад 10 експериментальних будинків заввишки 30-40 поверхів. Серед них комплекс 34-поверхових житлових будинків на Троєщині, дві 36-поверхівки на Позняках та Осокорках, 31-поверховий торговельно-офісний центр – на перетині бульвару Лесі Українки і вул. Мєчнікова, 33-поверховий адміністративно-житловий будинок на Спортивній площі та інші.

Особливість експериментального висотного будівництва в Україні полягає в тому, що переважно воно призначається під житло. Тому велику увагу при розробці проектних документів зодчі приділяють забезпеченню належних умов для проживання, надійності та безпечної експлуатації інженерного обладнання. Особливо значної уваги потребує безперебійна робота водопроводу, каналізації та сміттєвідводу, зокрема комплексні пристрої підвищення тиску з регулюванням її подачі до відмітки 103 м. Окрім централізованих джерел теплозабезпечення, передбачають автономні джерела, котрі можна облаштовувати як в приміщенні, так і у вигляді окремих об’єктів.

При проектуванні та експлуатації хмарочосів увагу також акцентують на протипожежних заходах. Як свідчить світова практика, потрібно мати удосконалену систему пожежної та охоронної сигналізації, ліфтів, евакуаційного та аварійного освітлення. Закордонні фахівці дахи хмарочосів здебільшого облаштовують під майданчики для рятувальних вертольотів. У проектах деяких столичних висоток поки що заплановано місце для рятувальної кабіни. У разі пожежі мешканці верхніх поверхів підніматимуться евакуаційними сходами на дах, а звідти по 12 осіб у кабіні спускатимуться на землю.

В Україні поки що немає єдиної системи нормативних документів щодо висотного будівництва. Причому одні архітектори докладають максимум зусиль, аби розробити таку єдину систему, інші ж запевняють, що зведення хмарочоса настільки складне й відповідальне, що проект і будівництво мають бути індивідуальними. Деякі фахівці наголошують на тому, що через складність конструктивних та інженерних рішень обладнання висоток, їх спорудження та експлуатація занадто дорого коштуватиме.

У проектних документах поки що фігурує слово «експериментальне». Логічно виникає запитання: а якщо експеримент не вдасться? «Провал експерименту – це також експеримент», – жартують деякі столичні зодчі. Але чи весело буде мешканцям того хмарочосу, експеримент довкола якого не вдасться?