Олександр Тищенко: «На чужині співати не схотів»
Якось талановитого співака, композитора і поета Олександра Тищенка, – популярного не лише в Україні, а й за рубежем, спробувала переманити до Америки відома рок-виконавиця Денін Олександров. Вона обіцяла йому там справжнє райське життя. Проте не все продається й купується за гроші… Шляхетний киянин, який по-справжньому любить свій рідний край, на звабливу пропозицію не спокусився.
Цього року заслужений артист України, лауреат багатьох міжнародних конкурсів Олександр Тищенко, в доробку якого понад 300 пісень, 2 мюзикли, симфонічні та хорові твори, а також музика до кінофільмів, святкує 25-річчя творчої діяльності.
Зуби лікували піснями
Виявляється, природа не завжди «відпочиває» на дітях видатних батьків. У два з половиною роки Сашко разом із матусею, артисткою хору Київського театру опери і балету ім.Т.Шевченка, розучував і співав партії з опер. Особливо йому подобалися уривки з опер «Хованщина», «Князь Ігор», «Борис Годунов».
Маленький Сашко над усе боявся лікувати зуби. І стоматолог оперного театру, до якого батьки приводили сина, пропонував хлопчику співати, мовляв, страх розжене.
На його пісню «Ой, ви очі волошкові» збігалися всі співробітники. Директор театру Володимир Колесник навіть записав її на магнітофонну плівку.
– Мій батько – хормейстер і диригент – завжди мріяв, що піду його шляхом, – розповідає артист. – Але не так сталося, як гадалося. Після закінчення диригентського відділення Київської консерваторії навчався композиторській майстерності в Мирослава Скорика.
Класик відразу відчув моє прагнення відірватися від традиційного написання музики: коли я порушував закони поліфонії і гармонії, він не ламав мене, а хвалив. Мирослав Михайлович зробив з мене такого композитора, яким я є сьогодні.
Його рятували сестри Ротару
На першому курсі за бунтарський дух Сашко ледве не «вилетів» з консерваторії: відмовився складати іспит з історії КПРС. Проте обдарованого юнака не змогли відрахувати, бо всі інші дисципліни він знав на «відмінно».
– Я обурювався тим, що всі підряд вступали до комсомолу, а потім прагнули стати комуністами, – каже маестро. – Може,
саме тому почав писати вірші на соціальну тематику:
Мне бесконечно страшен мир,
несущий на устах проклятья,
тоску вселенскую в глазах
и ложь в неискренних
слезах, и нож
в предательских объятьях.
За такі слова тоді можна було потрапити до в’язниці. Мені поталанило – присутня на концерті нашої групи «Зимовий сад» комісія з обкому партії обмежилася забороною виступати на сцені впродовж п’яти років. 1984 року подався до Чернівецької філармонії, де працював музикантом і солістом в ансамблі «Черемош» – з Аурікою та Лідією Ротару. Сестри допомогли мені пережити тяжкі часи.
Династії Тищенків 200 років
Творчість Олександра Тищенка – це філософські роздуми про долю країни, про призначення людини на землі. Уже перша інструментальна композиція «Весняний рік», яку він написав ще в 14 років, мала смислове навантаження – надію. Пізніше в пісні «Ми і ви» він звертається до чиновників: «Ще сонце не вставало, а люди вже співали і до роботи рушали. В омані жили, ланцюг залізний тягли і своє щастя шукали. А ви сміялись, казали, що не знайдем, що пропадем».
– На жаль, у нас донині не налагоджено шоу-бізнесову структуру, – веде далі співак. – Шоу-бізнес існує завдяки талановитим співакам – Таї Повалій, Павлу Зіброву, Олександру Панамарьову. В Україні не діє, як, скажімо, у Росії, закон про меценатство і спонсорство. Якщо не знайшов спонсора, то й концерту – зась.
– Вам пропонували вигідну співпрацю в Канаді, США, але ви залишилися в Україні. Чому?
– Бо я «сексуальний» патріот. (Сміється). Наші жінки найгарніші, найрозумніші у світі. До того ж мені подобається писати пісні для українських співаків і самому виконувати їх рідною мовою. За океаном я мучився: не вистачало друзів, київських парків і площ… Менталітет чужих країн ламає особистість людську. Я не хочу відриватися від своїх коренів. До речі, музичній династії Тищенків уже 200 років. Бабуся і дідусь пропрацювали по 53 роки у ржищевському соборі регентами, мати і батько – майже по 40 років у Київському оперному театрі. Мій син, теж Сашко (це вже четверте покоління), навчається на диригентському відділенні і вже пише пристойні композиції.
Що здалося Лаймі Вайкулє?
– Колись на фестивалі в Юрмалі Лайма Вайкулє сказала, що ви гарний «мальчик», але перейняли манеру виконання пісень у Ігоря Талькова.
– Так, мабуть, деяка зовнішня схожість – у манері одягу – була. Але передусім їй не сподобалося те, що я співаю українською. Із Тальковим мене ніхто більше не порівнював.
– Якщо Лайма звернула на вас увагу, то, цікаво, скільки жіночих сердець ви розбили?
– Я людина скромна, іноді надто сором’язлива. Познайомитися з майбутньою дружиною Наталею відважився не відразу. Хоч ми разом навчалися в музичному училищі. Вона тоді яскраво одягалася і здавалася мені недосяжно гарною. Після закінчення училища, якось на пляжі в Гідропарку побачив дівчину, яка мені сподобалася. Коли підійшов ближче… виявилося, що то була та сама Наталя. Разом ми вже 22 роки. Щоправда, деякі занадто настирливі шанувальниці інколи «примушують» змінювати номер домашнього телефону.
Увага!
Усім постам ДАІ
– Кажуть, що в житті добрим людям не завжди таланить?
– Загалом, я людина самодостатня. Розумію і ціню жарти. А от підлості моєму водієві, який викрав машину, ніколи не пробачу, з-під землі дістану. До речі, цим фіатом-тіпо мені дав покористуватися Олександр Злотник.
– Про що мріє Олександр Тищенко?
– О, мрій багато. Про нові пісні, щонайперше, для Віталія і Світлани Білоножків, Ані Лорак, Жені Власової. І для майбутніх зірочок – таких, як 9-річна Марійка Борис, котра нещодавно виступала в проекті «Крок до зірок».
Прагну розрахуватися з боргами. Сподіваюся, що в нас з’являться справжні меценати і в українських артистів не буде проблем з організацією власних концертів.