Білий лелеко, не лети далеко

Незабаром розпочнеться шостий Міжнародний облік білих лелек, координатором якого в Україні виступає Українське товариство охорони птахів. Попередні акції у минулому столітті відбувалися 5 разів, тому їх можна назвати традиційними. Чисельність білих лелек в останні кілька десятиліть зменшувалася, а от у 90-х роках почала зростати.

Якщо 1907 року в Німеччині нараховували 7-8 тисяч гніздових пар, то до 1984 року кількість їх зменшилася до 649 у Західній і 2724 – у Східній Німеччині. У багатьох місцях взагалі залишилися лічені гнізда. Так, на території федеральної землі Гессен 1984 року їх було лише 5. У Голландії чисельність лелек зменшилась із 310 пар 1939 року до 34 – 1984-го. Вони залишилися лише в трьох із одинадцяти провінціях. У Данії ще в середині минулого століття гніздилося близько 10 тисяч пар, але потім їх кількість стала стрімко зменшуватися. 1934 року було 859 гнізд, а 1985-го – лише 14. У Португалії із 7 тисяч пар наприкінці 50-х років минулого століття до 1987 року залишилося лише 1500. В Ельзасі (Франція) раніше в кожному другому селищі були заїжджі двори під назвою «Біля лелеки». Тепер же у більшості з них про цих птахів нагадують лише старі вивіски. У Швейцарії 1949 року спорожніло останнє гніздо. Зовсім перестали гніздитися лелеки в Південній Швеції. В одній із провінцій Бельгії 1974 року залишалося єдине природне гніздо в заплаві невеликої річечки. Натовпи моторизованих туристів сім’ями приїжджали подивитися на цю найдорожчу реліквію, доки вона зовсім не зникла... В Італії білий лелека був звичайним птахом ще за античних часів, але чисельність його стала скорочуватися і у XVII столітті він зник.

Причиною зменшення кількості білих лелек стала діяльність людей, бо серед тварин у цього птаха ворогів дуже небагато. Буває іноді, що яйця чи пташенята стають здобиччю хижих звірів або птахів, гинуть вони й від різних паразитів та хвороб. Великі пернаті та чотириногі хижаки можуть нападати й на дорослих лелек. Певну шкоду завдає їм і порушення нормального гніздування чорногузами. Під час бійок із «зайдами» яйця або пташенята можуть випасти з гнізда й загинути. На гніздування впливають і погодні умови. Роки з помірно вологим і теплим літом оптимальні для виведення пташенят. У разі засухи чи затяжних дощів середня кількість лелек, що вилітають із гнізда на цій території, зменшується в 1,5 – 4 рази. У найнесприятливіші роки більшість лелечиних сімей у деяких місцевостях можуть узагалі не вивести пташенят.

Людина прямо чи опосередковано стає винуватцем смерті 4 із 5 загиблих дорослих лелек. Аналіз причин загибелі цих птахів в Україні, що проводився у 80-х роках минулого століття, свідчить, що 64 відсотки дорослих лелек загинули на лініях електропередач, а близько 12 – вбито людьми.

Данi про подальші зміни чисельності білих лелек потрібні науковцям для контролю за станом популяції цього птаха та розробки заходів з його охорони.  У цьогорічному заході мають можливість взяти участь усі бажаючі. Найголовніша інформація – кількість гнізд, зайнятих лелеками, та пташенят у них, а також кількість лелечих пар, у яких пташенят не було. За міжнародною методикою, гніздо вважа-ється зайнятим, якщо пара лелек мешкала в ньому хоча б місяць. Кількість пташенят найкраще підраховувати в другій половині червня – першій половині липня, коли вони вже підростуть. Щоб частина з них не залишилася непоміченою, варто дочекатися прильоту дорослих птахів, тоді всі пташенята підіймаються на ноги.

Анкети надсилати не пізніше 1 серпня 2004 року до Канівського заповідника. Найактивніші учасники обліку отримають охоронні свідоцтва на гніздо білого лелеки. А Українське товариство охорони птахів у рамках шостого Міжнародного обліку чисельності білих лелек оголосило конкурс на кращий плакат про ставлення людини до цих птахів.