Ідіть до лікаря, коли здорові
Майбутнє належить медицині профілактичній. Саме таку високу оцінку дав профілактичній медицині видатний хірург Микола Пирогов ще понад 100 років тому. А що змінилося за цей період, що привнесла цивілізація до цього пріоритетного напрямку? Чи виправдовують себе профілактичні заходи і чи можливо їх навчитися? Напередодні Всесвітнього дня охорони праці на ці та інші запитання ми попросили відповісти академіка НАН та АМН України, лауреата Державної премії України, директора Інституту медицини праці Юрія Кундієва.
– Юрію Іллічу, у вашій трудовій книжці є лише один запис – Інститут медицини праці, і ви все своє свідоме життя присвятили профілактичній медицині. Чому саме ви обрали цей напрям?
– Я рік навчався у Московському вищому технічному училищі ім.Баумана, але через хворобу змушений був повернутися до Києва, де довго лікувався. Я спостерігав за працею медичного персоналу, навіть подружився з рентгентехніком, так і виникло бажання вступити до медичного інституту. Мабуть, ще й доля так розпорядилась, що я поступово все більше й більше усвідомлював роль і значимість профілактичної медицини. До речі, у буквальному перекладі з грецької слово «профілактос» означає запобіжний. Ми звикли до цього терміну, але хочу нагадати, що профілактика – це система державних, соціальних, гігієнічних і медичних заходів, спрямованих на забезпечення високого рівня здоров’я і запобігання хворобам населення. Рівень профілактики в країні віддзеркалює рівень суспільно-економічних, науково-технічних і політичних умов життя людей.
– Юрію Іллічу, поясніть, будь ласка, що таке первинна і вторинна профілактика?
– Первинна профілактика – це система соціальних, медичних, гігієнічних і виховних заходів, спрямованих на запобігання захворювання шляхом усунення причин та умов їхнього виникнення. Тобто мета первинної профілактики – зберегти стабільне здоров’я населення і не допускати дії факторів природного і соціального середовища, які здатні спричинити патологічні (хворобливі) зміни. Вторинна профілактика націлена на раннє виявлення вже набутого захворювання, припинення прогресування хвороботворного процесу і можливих його ускладнень. От, скажімо, професійні захворювання, якими я все життя переймаюсь. Прикро, але ці недуги виявляють, як правило, на пізніх стадіях розвитку. Це пов’язано передусім з погіршенням якості, а головне – регулярності медичних оглядів працівників. На деяких приватних підприємствах їх взагалі нині не проводять. Тим часом і підприємствам, і державі завжди вигідніше інвестувати кошти у запобіжні заходи, аніж фінансувати компенсаційні виплати.
– Інститут, який очолюєте, має грунтовні дослідження з проблем виникнення раку через професійну діяльність. Якою має бути профілактика цієї недуги?
– Міжнародна агенція з вивчення раку (МАВР) повідомила тривожні дані – темпи зростання захворюваності на рак (2,1 відсотка на рік) значно випереджають зростання населення у світі (1,7 відсотка на рік). Перше місце займає рак легенів, найчастіше спричинений (70-80 відсотків) шкідливими факторами виробництва. МАВР визначила канцерогенність (такі, що спричиняють рак) понад 600 хімічних речовин, складних сполук, а також виробничих процесів. Виділено 40 хімічних речовин і 10 виробничих процесів, які, безсумнівно, канцерогенні. Проблема профілактики раку, який спричинений професійною діяльністю, надзвичайно актуальна. На державному рівні належить створити умови, при яких канцерогенна небезпека стала б потужним стимулом для удосконалення виробництва, медичного обслуговування, широкого інформування населення.
Одним із перших кроків реалізації принципу гласності і доступності наукової інформації про канцерогенні речовини є розробка провідними інститутами онкологічного і гігієнічного профілю державних нормативів щодо шкідливих речовин. Йдеться про «Перелік речовин, продуктів, виробничих процесів, побутових та природних факторів, канцерогенних для людини», які затверджено МОЗ. Це була дуже копітка і напружена праця, але надзвичайно важлива для реалізації профілактичних заходів. Що мається на увазі? Передусім вилучення з виробництва канцерогенних факторів, максимальне обмеження кількості людей, які працюють у несприятливих умовах, і зниження тривалості впливу на них канцерогенних речовин, перехід на застосування безпечних і безвідходних технологій.
– Юрію Іллічу, ви побували у багатьох країнах світу, як там люди ставляться до свого здоров’я?
– Розповім про свої враження від поїздки до Брюсселя. Я там спостерігав справжній культ здоров’я. Кожен прагне прожити довге і плодотворне життя. До лікаря звертаються не для того, щоб знайти хворобу, а щоб переконатися, що її немає. Скажімо, куріння там вважають за хуліганство, майже ніхто не курить, бо це вже виклик суспільству. А у нас же на кожному кроці, як бачите, реклама і продаж сигарет. Але я оптиміст і вірю, що колись й Україна зможе стати прикладом раціонального ставлення до життя.