Мукачеве: поминки по демократії
Мукачівці протягом двох років обирали мера. Надії на те, що позачергові вибори його минулої неділі дадуть нарешті бажаний результат, були розтоптані разом із вибитим склом на виборчих дільницях і розмазані по бруківці з кров’ю потерпілих. А саме цього дня православні поминають померлих...
Поле бою – площа Миру
Ці вибори задовго до їх проведення розглядалися як полігон для перевірки протиборчих технологій перед президентською кампанією. Уже за два дні до голосування політичні настрої у вищих ешелонах влади чітко спроектувалися на пл. Миру, де проходив мітинг. Близько семи тисяч людей зібралося послухати представників опозиції. Їхні супротивники, що кидали в натовпі провокаційні заклики, були переважно нетверезими. Бритоголові юнаки в чорному, котрих, судячи з номерів авто, скликали з усієї України, на прохання назватися відповідали, що найняті СДПУ(о). У мукачівському штабі партії це спростували. Однак того ж дня біля нього припаркувався «мерседес», імовірно, Івана Чубірка – родича Віктора Медведчука. Опозиція відкрито називає Чубірка кримінальним авторитетом, а місцева газета «Старий Замок» – «радником губернатора зі шкурних та рекетирських питань». Версія про належність цього авто Чубіркові теж із названої газети, котра нещодавно опублікувала матеріал про власників ста номерних знаків нового зразка «РР», які розшифрувала як «раби Різака» (голови облдержадміністрації).
Останнім часом знімати опозиційних кандидатів з реєстрації в останню хвилину стало традицією. Журналістів у територіальну виборчу комісію (ТВК) не пустили, тож вони чекали під зачиненими ворітьми. Балога залишився у списках, як стверджують деякі депутати, завдяки дзвінку з Банкової: присутність рекордної кількості спостерігачів, журналістів і десанту з сімдесяти «нашоукранців» на щось таки вплинула. За ворітьми до пів на першу ночі запускалися і глушилися мотори, метушилися міліціонери і бритоголові. Нарешті ворота таки відчинилися і звідти виїхали автомобілі з бюлетенями. Сценарій виборів довелося переписувати.
Бандократія в дії
Балога перемагав за даними всіх екзит-полів. Навіть прибічники СДПУ(о) мусили це визнати. Підкуп виборців ефективно спрацьовував тільки на «циганській» дільниці. На запитання, за кого шанований представник ромської національності голосуватиме, відповідь звучала: «А за кого треба?». Там у кабінки заходили цілим кагалом, розписувалися за родичів. Один чоловік зголосився розтлумачити неписьменним зміст бюлетенів. Зловили його на тому, що всі слова він перекладав як «Нусер».
Зафіксувати порушення журналістам і спостерігачам рідко вдавалось, оскільки їх майже нікуди не пускали. На восьмій дільниці з самого ранку стався інцидент: скинули зі сходів учасника акції «Пора голосувати» Дмитра Харькова. Він стверджує, що його колег оточили бритоголові і почали силою витісняти з дільниці. «Коли дивлюся на них, починає боліти побита нирка», – зізнається Дмитро. Об’єднаний соціал-демократ Нестор Шуфрич навіть пропонував потерпілому доїхати до лікарні в його авто. Прикметно, що дільниця №8 – в самому центрі міста, біля готелю, де жили нардепи й журналісти. Схоже, «показовий виступ» був перевіркою на реакцію.
Протягом дня голосування проходило на диво спокійно. Це могло означати тільки одне: основний удар припаде на ніч підрахунку голосів. Першою ластівкою став погром дільниці №1. Близько півсотні озброєних арматурою «братків» розтрощили вікна й двері, а потім побудовані членами комісії барикади з меблів. Постраждалий депутат Юрій Костенко запевняє, що наводку могли дати тільки в обладміністрації з метою викрадення і знищення бюлетенів. Те саме через півгодини повторилося на 3-й дільниці.
Міліція після нападу спокійненько розгрібала завали й пояснювала своє невтручання відсутністю зброї. Наступним пунктом «братки» визначили дільницю №15. Однак несподівано натовп почав розсмоктуватися. Під кінець народний депутат Євген Червоненко вже жартував із бритоголовими, від яких добряче відгонило алкоголем. Стало зрозуміло, що долю виборів вирішено.
Так подумав фактичний переможець В.Балога і оголосив, що відмовляється від мандата нардепа і в першу чергу займеться криміналітетом, який має заплатити за побиті в цю ніч носи і долі. Останнє стосується членів дільничних комісій, які відмовлялися підписувати протоколи з переконливою перемогою Балоги. У одного з них в очах стояли сльози, і він зізнався: «Що я робитиму завтра? У мене двоє дітей. Виженуть з роботи, або й…»
...І стало тихо
Поки «нашоукраїнці» святкували перемогу, Балозі, як стало відомо з неперевірених джерел, п’ять разів телефонував губернатор Іван Різак. Від цієї ночі в майбутньому залежатиме багато, зокрема те, чи зможе СДПУ(о) провести «правильні» вибори президента. ТВК забезпечила результат, який майже на 30% відрізнявся від протоколів голосувань. На віртуальному цвинтарі місцевої корчми-музею з цього приводу з’явився новий хрест (див. знімок на 1-й стор.). Офіційних цифр на час верстки номера ще не було, однак Е.Нусер уже прийняв присягу.
Після оголошення переможця, яке зробив чомусь не голова ТВК, а нардеп Роман Зварич, інші парламентарії намагались отримати документи для встановлення факту фальсифікації. Їм спершу нам’яли боки «беркутівці», а на виході з ратуші «вийшли поговорити» братки. Там же «випадково» (це о п’ятій ранку) проходив тричі судимий, за інформацією газети «Старий замок», член СДПУ(о), депутат Мукачівської райради Володимир Паульо на прізвисько Чалий. Він з радістю прокоментував результати виборів: «А мені до одного місця ваш екзит-пол. Є офіційні документи».
Уже в понеділок частину бронетехніки з-під Мукачевого відтягнули. Менше на вулицях стало і працівників спецпідрозділів, і «братків». Есдеки жартували, що не можуть називати народних депутатів кримінальними елементами без рішення суду, але знають напевне: тільки-но їх вивезуть із міста, в ньому стане тихо. І стало аж занадто тихо: 19 квітня зранку зник інтернет-зв’язок, а у другій половині дня всі користувачі UMC побачили на екранах своїх телефонів напис «Пошук мережі». Так буває в глухих селах і підземеллях.
Висловлюємо вдячність фонду «Відродження» та Комітету виборців України за сприяння в поїздці на місце подій.
Київ – Мукачеве – Київ