«П’ятки!» – послідовники Незнайка

Київська панк-група «П’ятки!» випустила дебютну платівку «Знайди та переховай». Це – перший панк-альбом в Україні, виданий офіційно.

Музика – швидка та весела, тексти ж присвячені тому, що хвилює більшість підлітків: прогулянки містом, тусовки, навчання, прагнення вічної молодості. Докладно про життя сучасних панків розповідає Петро Панічев, вокаліст та менеджер «П’яток!».

 – Сучасний панк – це розкута та весела людина, інтелектуально розвинена, політично грамотна, ідеологічно підкута, самокритична. Не боїться висловити протест. Стильного вигляду, середнього віку – 15-22 років. Власне, більшість публіки на наших концертах – саме така. Облізлі ж «особистості» в брудних косухах, які викрикують «Хой!» і не миються, жодного стосунку до панк-року не мають і не мали ніколи. Цей рух облізлих панків властивий лише просторам екс-СРСР, в інших країнах таких мерзотників нема. Ми ж – музиканти-панки, тому всі сили витрачаємо саме на творчість, а не на акції протесту. Хоча, звісно, більшості параметрів образу сучасного панка ми відповідаємо.

– Київ можна назвати «панківським» містом?

– Поки що ні, хоча, звісно, рух розвивається, навіть стає модним. Неопанків нині значно більше, ніж реперів. Для нас же Київ – джерело натхнення, тут ми живемо, навчаємося, закохуємося. Герої наших пісень живуть на вулицях столиці. Радує, що з’являється дедалі більше груп і слухачів, які мають цілком західне уявлення про панк-рок. Цьому, зокрема допомагають ЗМІ – люди нарешті дістали доступ до інформації.

– Де ви навчаєтеся?

– Гітарист, бек-вокаліст  Валентин Дудченко та ударник Олександр Єрмолович – студенти училища культури. Бас-гітарист Денис Мацуй – студент-фізик університету ім. Т.Шевченка. Я ж навчаюся в КПІ на факультеті автоматики. Цього літа троє з чотирьох учасників «П’яток!» отримують дипломи.  Шкода, – адже студентські роки – справді найкращі.

– Що ще, крім дипломів, плануєте здобути цього року?

– Хочемо активно концертувати – за межами Києва, а можливо, й України. Є перспективи, адже нещодавно «Знайди і переховай» видали й у Москві, на відомому лейблі «Містерія звуку». Наші пісні також виходили у збірках разом з піснями таких гуртів, як «Ленинград», «Леприконсы», «Король и Шут», «Тараканы!» та ін. Плануємо радіти життю, кохати та досягати своїх цілей.

– Отже, музика для вас – професія, а не хобі?

– Бути професійним музикантом – це означає заробляти гроші своєю музикою. Тож ми поки що – напівпрофі. Якщо ж підпишемо серйозний контракт, то групу одразу поставлять у дуже суворі рамки. А ми хочемо робити те, що подобається, не надто зважаючи на тиск видавничих структур.

– Що сподобалось і не сподобалось під час роботи над альбомом?

– Сподобався чуйний підхід звукорежисера та відсутність часових обмежень. Не сподобалася спека та необхідність поєднувати запис з сесією. Загалом, перший студійний досвід виявився цікавим. Платівку ж можу порівняти з весняним днем, коли на небі – легкі хмаринки та яскраве сонце.

– Чому між піснями – цитати з «Незнайка»?

– Це – вставки з вінілової версії книжки «Пригоди Незнайка та його друзів», першої з усього циклу. Вони опинилися в альбомі через те, що я дуже люблю дитячі платівки. Загалом же, Незнайко – перший неопанк планети. Микола Носов вивів його образ задовго до всіх світових панк-революцій!

– А чи ви самі хотіли  б бути героєм мультфільму?

– Це б могло бути цікаво – стати героєм повнометражного мультфільму про життя сучасної молоді.
– Ви часто граєте в схованки? Чи є річ, яку ви хотіли б сховати і ніколи нікому не показувати?
– У схованки, на жаль, не грав років з десять. Подалі хотів би заховати свої старі пісні – вони мені не подобаються, але їх все одно знаходять.