Хоч депутат і не професія

У Верховній Раді наступного скликання буде чимало, якщо не більшість, знайомих облич. І це попри те, що вибори 2006 року відбудуться за новим законом – тільки за партійними списками. Щодо такого прогнозу маємо свої аргументи.

По-перше

Соціологічне опитування 2025 респондентів з 129 населених пунктів усіх регіонів, що його провели Український інститут соціальних досліджень та центр «Соціальний моніторинг», засвідчило, що узаконений тривідсотковий бар’єр мають шанс подолати здебільшого ті ж партії та блоки, які й нині представлені в парламенті. Скажімо, якби вибори відбувалися нині, то понад 3% голосів набрали б: Блок В.Ющенка «Наша Україна» (22,8%); Компартія (10,1%); Блок Ю.Тимошенко (8,6%); Партія регіонів (5,8%); Соцпартія (4,7%); СДПУ(о) (3,4%); Партія зелених (3,4%). Відомо, що лідери й активісти цих політичних сил (крім зелених) і нині становлять половину парламенту.

По-друге

У другій половині крісел Верховної Ради сидять депутати, обрані в одномандатних округах. На наступних виборах таких округів не буде, але нинішні мажоритарники вже об’єднуються і заявили, що створять свою партію. Ця структура, вочевидь, буде не бідною, адже згуртує здебільшого успішних бізнесменів. Тож для «розкрутки» гроші знайдуться. Тим більше, що вона вже давно почалася, якщо враховувати, що кожен мажоритарник чимось таки «задобрив» власний округ. Залишилось тепер лише переорієнтувати своїх виборців: голосувати не за конкретного Петренка–Іваненка, а за конкретну партію, красиву назву якій ще вигадають.

По-третє

Лідер парламентської фракції СДПУ(о) Леонід Кравчук заявив, що мажоритарникам, аби проголосували за політреформу, запропоновано місця в партійних списках діючих партій. Звісно, що партійні депутати виділять такі «квоти» не за рахунок своїх прізвищ у виборчих списках. А, очевидно, замість нових імен.

По-четверте

Коли Верховна Рада голосувала за поправки до нового виборчого закону, М.Томенко запропонував узаконити обмеження: одна особа не може бути парламентарієм більш як два скликання поспіль. Але де там! Поправка не сподобалася більшості депутатів.

По-п’яте

Прохідний бар’єр 3% є компромісом лише тих політичних сил, що й нині представлені в парламенті. Потужніші й з більшою довірою електорату партії і блоки пропонували вищий бар’єр, аби провести у ВР численніший гурт своїх членів, а отже, й нові імена. Депутати з менш популярних парламентських партій вимагали зниження бар’єру, аби і їм знову потрапити до парламенту. Зійшлися на трьох відсотках, за якими, очевидно, кожен депутат бачив передусім себе.

З цього приводу новий закон критикують майже всі невеликі партії. Навіть «Союз анархістів України» зазначає, що на минулих виборах партії, які не подолали бар’єр, у сумі набрали майже 18% голосів, а отже, волевиявленням 4,6 мільйона виборців було знехтувано. Автори заяви вбачають у цьому порушення «конституційних гарантій щодо відсутності в державі домінуючої ідеології».

…У нинішньому парламенті є багато депутатів, які працюють тут упродовж усіх скликань Верховної Ради України, тобто ще з 1990 року. Напевно, ми їх побачимо і після 2006 року. Але чи не вичерпали вони свого потенціалу законотворчості?