6 днів, 6 картин, 6 міст

17 травня в Києві стартує фестиваль «Нове німецьке кіно»

На розсуд киян організатори фестивалю представлять шість кінокартин – учасників міжнародних фестивалів: «Пінг-понг», «Досить крутий»,  «Елементарні частки»,  «Дирижабль», «Чотири хвилини», «Істина й борг». Сюжети «німецької шістки»  об’єднані спільною темою –  стосунки батьків і дітей.

Собача роль
У «Пінг-понгу» (режисер Маттіас Лутхард) шістнадцятирічний підліток, який тільки-но втратив рідного батька, перебуває в пошуках ідеальної родини. Хлопча без запрошення  навідується до своїх родичів й нав’язується рідній тітці в якості сина. Спочатку  вони ним зневажають, та потім настільки наближають до себе, що  хлопча занадто пізно розуміє, що повністю потрапляє під контроль і цілком залежить від милості байдужих до нього людей, які ставляться до хлопчини, як до хатньої собачки.
Фільм-учасник  Каннського кінофестивалю отримав приз молодіжної критики і  приз Союзу авторів та композиторів за найкращий сценарій.

Заради життя
Життєвішу історію, ніж в «Досить крутий» (Детлеф Бук), важко собі уявити. П’ятнадцятирічного хлопця  із його матір’ю вітчим виставляє за двері свого розкішного будинку. Одинакам залишається лише одне – перебратися в район для бідняків. Берлінські хащі – місце неблагополучне, зустріло новачків вкрай жорстоко. У перший же день по дорозі зі школи хлопця забивають до напівсмерті й встановлюють борг. Єдиний спосіб відкупитися від банди  – зав’язати дружбу з місцевими наркоділками – приводить хлопця до жорстокого кінця.

Дві сторони медалі
Головний герой «Елементарних часток» (режисер Оскар Рьолер), який отримав «Срібного ведмедя» за найкращу чоловічу роль, зовсім не схожий на свого брата. Виховані  мамою, яка експериментувала з алкоголем і наркотиками, брати ще з дитинства натерпілися приниження, самотності і невдоволеності. Один – виріс мізантропом, зацикленим на сексі, що згодом, розвалив його шлюб і кар’єру. Інший  – став мікробіологом і поринув з головою у генну інженерію. Західному глядачеві «Елементарні частки» настільки прийшлися до смаку, що картину названо фільмом року.
За власним бажанням
У «Дирижаблі» (режисер Гордіан Мауг) син, розшифровуючи  записник батька стикається з кривавим минулим своєї родини. Виявляється, що його дід був членом команди знаменитого дирижабля «Гінденбург».  Заради майбутнього авіації, старий не тільки пожертвував своїм життям, а й визначив долю трьох поколінь своїх нащадків.

Поховані таланти
«Чотири хвилини» (режисер Крис Краус), що отримав призи за «Найкращий фільм» на фестивалі в Шанхаї, «Найкращий фільм» у Рейк’явіку, премію «Золотий бобер» і приз глядацьких симпатій у Биберах розповідає про життя вісімдесятилітньої викладачки гри на фортепіано. Стара дама вже багато років дає уроки музики у жіночій в’язниці, де  зустрічає молоду вбивцю, яка готова рознести усе навколо просто так, заради власного задоволення. За лютим фасадом підлітка ховається  геніальна піаністка, яка має можливість перемогти в престижному фортепіанному конкурсі. Але перемога – не головне для тих, хто нічого не хоче міняти у своєму житті.

Зашморг на шиї
Іншу дівчину-підлітка  із «Істина й борг» (режисери  Арне Нольтинг, Ян Мартін Шарф) за рік до випускного іспиту виключають зі школи. Неспроможна розповісти про «катастрофу» батькам, вона кожен ранок йде із дому, ніби у школу, а сама ховається на задньому дворі й чекає зручного випадку, щоб у всьому зізнатися – і так цілий рік, до того моменту, коли брехня загрожує її відносинам з оточуючими.