До квартири киянки Інни Ткачук той дзвінок увірвався опівночі. «Не шукайте свого сина, – спросоння почула у слухавці незнайомий жіночий голос. – Він загинув у автокатастрофі…»«Будь моєю мамою…»Інні не було ще й вісімнадцяти, коли їх, кількох третьокурсниць педучилища, привели на практику в дитбудинок. Тільки-но оголосили їхні імена малюкам, як раптом один із них, вухастенький і смаглявий, мов циганча, із криком «Ти моя мама!» підлетів до неї, єдиної блондинки з-поміж дівчат. Вона кілька разів...