Імідж – ніщо

Музей сучасного образотворчого мистецтва України на Подолі поновив свою роботу яскравою і знаковою подією – персональною виставкою Ернеста Коткова

Гортаєш пожовклі сторінки «Правди» – й оцінюєш по-справжньому наші нинішні скромні здобутки демократії, зокрема в мистецтві. Що, наприклад, можна вже щиро сміятися з модного за хрущовських часів «висміювання абстракціоністів і формалістів». От послав генсек ік Кузьчиній матері творчі шукання Ернста Неізвєстного – і пішла компартійна навколомистецька братія шпетити все нове і незрозуміле з точки зору розвинутого соцреалізму. Даруйте за каламбур, але потрапив під цей ідеологічний коток й український художник-шістдесятник Ернест Котков (р.н.1931), автор графічних і живописних робіт, монументально-декоративної мозаїки, скульптури, близький друг Сергія Параджанова і палкий знавець і цінитель джазу.
У чому це проявлялося? В ігноруванні митця на всіляких тематичних виставках, у замовчуванні. Лише наприкінці 80-х років минулого століття про Ернеста Коткова, як і про інших його побратимів і посестер у мистецтві, заговорили на повен голос культурний Київ і Україна. Потік премій і звань усіх рівнів і забарвлень уперто обминав «абстракціоніста», який завжди вважав, що його кредо «не імідж, а процес». Але створені ним монументально-декоративні скульптури – прикраси міст України не приховаєш, мов шило в мішку. Тож Художня рада НСХУ три з них визнавала найкращими роботами року. Твори Ернеста Коткова кияни можуть побачити на Троєщині, у станціях Київського метрополітену.
На виставці, яка триватиме до 5 травня, зібрано найповніший доробок митця, його, так би мовити, станкову частину – з колекції музею і майстерні художника. Багато чого, зокрема колажі, любителі живопису і графіки побачать уперше.