Найстарішій поліклініці Києва виповнюється 100 років
Ошатний будинок, що на Ярославім валу, 4, якраз навпроти Золотих воріт, знає не одне покоління киян. І згадують його завжди з любов’ю та вдячністю, адже тут повертають людям найдорожче – здоров’я. Через процедурні кабінети цієї поліклініки за сто років її існування пройшли сотні тисяч пацієнтів. Нині кожні 30 днів оздоровлюються 120 киян.
Свій відлік цей будинок починає у минулому столітті. Започаткований він був як інститут фізичних методів лікування і біля його витоків стояв доктор медицини Йозеф-Богдан Матвійович Гарлінський. «Прибутковий будинок зведений у 1907 році за проектом та під керівництвом архітектора Й.Зегцера в стилі раціонального модерну. Власник його Й. Гарлінський на першому поверсі влаштував водолікарню з пансіонатом (інститут фізичних методів лікування доктора Гарлінського), а на 2-5 поверхах – прибуткові квартири з усіма зручностями для тих, хто проходив курс лікування», – написано на пожовклих від часу архівних папірцях. Добру пам’ять по собі залишив у цих стінах і видатний діяч вітчизняної медицини, засновник фізіотерапевтичної служби України та кафедри фізіотерапії Київського інституту вдосконалення лікарів, професор Олексій Киричинський, про що свідчить меморіальна дошка при вході. Він тут працював з 1944 по 1974 роки.
Під час Другої світової війни у цьому приміщенні розгорнули військовий шпиталь.
Курорт у центрі Києва
– По суті, це найстаріша лікарня такого типу, – каже головний лікар поліклініки Анатолій Голуб.– Аналогів їй немає навіть на теренах колишнього СРСР. Унікальна вона ще й тим, що є бюджетною, тобто, усі лікуються безплатно. Останні 15-20 років поліклініка працює за санаторним типом, себто, курс лікування триває, як на курорті, санаторії чи пансіонаті – 30 днів. Це дуже зручно для тих, хто немає можливості і, найголовніше – коштів, щоб поїхати на оздоровлення за місто. У поліклініці за місцем проживання наші пацієнти оформляють санаторно-курортну картку, сідають у метро – і вже за півгодини на курорті. Єдине, чого у нас немає, – їдальні і спальних кімнат.
Дарма, що за вікном не чути шуму морських хвиль, шепоту карпатських смерек, зате у вікна заглядають каштани, сиві мури Золотих воріт. Аура далекої минувшини – неперевершений бальзам, для душі і для тіла.
Недуги лікують перлинами
Ольга Василівна Соколовська, лікар-фізіотерапевт, має справу із різними пацієнтами: літніми, які недавно вийшли на пенсію, і тими, яким ще до неї далеко. Недуга не питає, кому скільки років. Здоров’я – це ще не все, але без здоров’я – нікуди. Цю філософську істину усвідомила Тетяна Олександрівна, якій не дає спокою остеохондроз. Хвороба так прогресувала, що ночами почало віднімати руки й ноги.
– Після довгого стаціонарного курсу лікування мені порадили пройти санаторно-курортний курс у цій поліклініці, – розповідає вона. – І я, наче на світ народилася, – не стримує сліз.
Зараз у жінки нове загострення хвороби, вона приймає лікувальні ванни і відвідує кабінет електролікування. Це значно краще, ніж ковтати день і ніч піґулки, до того ж вони такі дорогі.
Інша пацієнтка, 32-річна Марина, вже три тижні купається у «перлинових» ваннах із шалфеєм, з лавандою, що усуває депресивний стан, урівноважує емоції, укріплює нервову систему, допомагає подолати безсоння.
– Результат такого курорту вже відчула, – не приховує радості. – Схудла на 2,5 кілограма, що також успіх для мене. Я тут не вперше і мої мама, бабуся колись набиралися здоров’я у цій поліклініці.
Кореспондент «Вечірки» поцікавилася, що таке «перлинові ванни», невже пацієнти купаються у справжніх перлинах? Насправді, як таких перлин немає у ванній, їх нагадують водяні бульбашки, які утворюються при застосуванні стислого повітря. Вони ніжно лоскочуть тіло, наче заколисують.
Рейдерську атаку зупинили ветерани
Привабливі будинки у центрі міста муляють очі і не дають спокою багатьом ні вдень, ні вночі. Впала в око поліклініка і декому з районних керівників, які 27 грудня о 22-й годині навідалися сюди, щоб начебто «перевірити, чи готове приміщення до різдвяних канікул».
«Коли чергова відмовилася відчинити двері двом посадовцям, ті зламали одну половину дверей, – розповів пан Голуб. – Але не встигли захопити приміщення, хоча напоготові були аварійні служби водоканалу, Київенерго. Міліція ж приїхала лише через годину, коли я вже підоспів на таксі. З усіх кінців міста летіли вночі до Золотих воріт наші співробітники. Врятувала нас начальник Головного управління охорони здоров’я КМДА Людмила Качурова, яка опинилася тут дуже вчасно. Сценарій захоплення, очевидно, писали давно, а поспішили втілити його наприкінці грудня, тому що з 1 січня наша поліклініка мала фінансуватися виключно із міського бюджету». Поліклініка біля Золотих воріт насправді ласий шматок – центр міста, висота приміщення від підлоги до стелі –
5 метрів. Хочеться сподіватися, що для нинішніх і прийдешніх поколінь вона так і залишиться колисанкою, яка випестувала і врятувала не одне життя.