Набоківський гамбіт

Днями кияни відсвяткували 108-річчя від дня народження Володимира Набокова

Улаштувавши ретроспективу екранізації романів великого письменника, організатори проекту – Київське набоківське товариство «Камера обскура», газета «Хрещатик» та культурний центр «Кінотеатр «Київ», не сподівалися на аншлаг.
У день відкриття кінофестивалю московський гість режисер Ілля Лайнер представив на суд глядача 7-серійний документальний фільм «Береги Набокова». До речі, в 2000 році за цей фільм пан Лайнер одержав телепремію «Теффі» в галузі неігрового кіно й телебачення «Лаврова гілка».
Перші дві серії – велика добірка цитат самого письменника. Наступні – міркування Романа Віктюка, Бели Ахмадуліної, Андрія Битова, Василя Аксьонова про Набокова. Минають серед величезної кількості зіркових «новел» і зворушливі спогади сина, Дмитра Набокова.  Остання – «Візерунки Каіси» – присвячена генієві Набокова – складачу шахових композицій і прототипу роману «Захист Лужина». Саме тоді, за словами пана Лайнера, він, як і його герой, захопився грою в шахи. Одночасно режисер зробив висновок: більшість творів Володимира Набокова – ретельно продумана шахова гра.
«Захист Лужина» маловідомий українському глядачу – ще один подарунок організаторів фестивалю киянам. За словами голови набоківського товариства Аїди Джангирової, навіть дослідники творчості Набокова знають не всі кіноверсії добутків письменника, що вже казати про пересічного глядача. З’ясувалося, що в українських фільмофондах копій цих фільмів зовсім не існувало. Дотепер.
Наразі кольоровий спалах набоківського кіно згас. Але тривають численні конкурси на найкращі переклади українською творів великого письменника, які щороку проводить у столиці набоківська громада, і не стихають «шахові війни», які, до речі, любив не тільки Набоков.