«Махаон» кидає драбинки

Пригадуєте, казкового Барвінка рятує від ешафота Махаон – живий гелікоптер з мотузковою драбинкою. Персонаж не першого плану, але роль його співзвучна тій, яку відігравало і відіграє видавництво «Махаон» у вітчизняній дитячій літературі. Без малого десять років існує воно на книжковому ринку України, випустило понад 1500 дитячих книжок українською мовою різних жанрів і «вагових категорій» – від народних казок і світової класики до сучасних бестселерів у стилі фентезі. Книжок – оформлених за європейським рівнем і доступних за ціною.
Маркетолог видавництва пані Олександра Лазаренко відразу ж відкинула будь-які звинувачення у «всеїдності»: «Наш очолюваний Людмилою Слабошпицькою редакторський бастіон аж ніяк не означає цензуру. Але планку для художніх дитячих творів встановлено і вона висока. Наприклад, «Артур» Люка Бессона, загальний тираж якого зараз важко назвати через кількаразові додруки. Скільки добра і світла у цьому творі! У мультиплікаційному варіанті він пройшов випробування на екрані і відповідає найсуворішим вимогам щодо змісту і форми».
Видавництво «Махаон» подає дітище Бессона у трьох іпостасях. Навіть подарунковий варіант – чотири томи у спеціальній коробці – цілком прийнятний за ціною – 72 гривні. Звичайний однотомник у твердій палітурці з ілюстраціями – 45 гривень, у м’якій обкладинці – 30. Не дорого, якщо зважити, який заряд доброго гумору, любові до ближнього і до природи дає ця книжка, розрахована на дітей від 7 до 14 років.
«Махаон» заслуговує на повагу хоча б тому, що потіснив із розкладок завезене з Росії чтиво у вигляді дитячих енциклопедій, науково-популярних і пізнавальних книжок. Взяти хоча б «Єгиптознавство» – видання, яке не має аналогів в Україні. Це у повному сенсі ручна робота, що, безумовно, дивує з огляду на її пристойний наклад – 3000 примірників.
І все-таки сумнів залишається. Усі ці чудово проілюстровані, видрукувані на гарному папері книжки того ж «Махаона», а також «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», «Зеленого пса», «Країни мрій» тощо (Хвала Богові, видавництв в Україні, зокрема й спеціалізованих на дитячій літературі, відчутно побільшало) – наскільки вони «по кишені» пересічному столичному читачеві?
Розвінчаймо міф № 1: про те, що українською мовою книжки «не йдуть». Невеличке опитування молодих батьків-киян засвідчує, що це не так. І, що приємно дивує, спекуляції навколо «другої державної мови» у парламенті не позначаються на позиції мам і тат, нерідко російськомовних, щодо дитячих книжок українською мовою. А от оформлення того чи того видання – це важливо. Діти не читають – ось що турбує. Ні українською, ні російською. Щоб конкурувати з інтернетом, комп’ютерними іграми, телепродукцією тощо, книжка має бути не просто добротною – вона повинна вражати. Отже, автори згадуваного «Єгиптознавства», схоже, на правильному шляху. Це однак не означає, що видавництвам слід зовсім відмовитись від тонких і дешевих дитячих книжок, на яких, до речі, виросло не одне покоління наших громадян.