Час збирати міді ї
Ще кінці подумки перерізаної стрічки при вході до малої виставкової зали «Українського дому» не встигли впасти на підлогу, а з чималої частини картин Аліни Максименко «зникли» бірочки з назвами. У такий спосіб здійснювався облік куплених полотен. Та що казати – побіжний погляд «розбещених» виставками і вернісажами журналістів і просто любителів живопису безпомилково «присудив» роботам молодої української малярки більш ніж райдужне майбутнє. Імпресіонізм. Поза сумнівом, пані Аліна сповідує цю зрозумілу для обізнаних і таємничу для дилетантів мистецьку релігію. Українські мотиви? А гляньте на її «Незнайомку». Хіба не перегукується ця чудова річ з Мурашковою «Дівчиною в червоному капелюсі»? Або зображення звабливої дівчини із казковою назвою «Рукавичка». А втім, «гляньте». Картини Аліни Максименко розкуповуються такими темпами, що можете й не встигнути.
«Запрошення на каву» – своєрідний триптих, де середня частина – мініатюра з філіжанкою і чи то розсипаними зернами, чи то мухами, які першими прилетіли на це запрошення. Гавані і бухти – вечірні і сонячні, із човниками збирачів мідій… Соковиті барви – що жовті і жовтогарячі, що блакитні. Але переважають жіночі постаті – у місячному світлі, «закохані у світло», «адаптовані до весни»…
«Час збирати мідії», чи то пак, поповнювати свої колекції, музейні експозиції.