Туманний Альбіон

Один день і одна ніч кореспондента «Вечірки» у найпрестижнішому мікрорайоні столиці, дороги до якого поки не знає жоден таксист

Нічна мандрівка
У центрі столиці можна перебути ніч непоміченим у новозбудованій квартирі вартістю півмільйона доларів. Абсолютно безплатно. Щоправда, ночувати тут поки незручно: у віконних порожнинах гуляє вітер, а під ногами шарудить холодний дрібний будівельний бруд.
Уночі в урочищі Гончарі-Кожум’яки лежить туман. Коли у Києві мряка, туман збігає сюди бруківкою Андріївського узвозу, схилами собачих стежин маленьких лисих пагорбів, де, зазвичай, гуляє молодь, а також прибічники нетрадиційних культів.
Та скоро цей район стане найелітнішим поселенням міста. Поки ж вулиця не охороняється, а місцевий собака бреше, що він злий. Коли нас знайомили дві прадавні місцеві жительки, я дізнався, що пса кличуть Циганом. Він ледачий двір-тер’єр, і живе тут з часів, коли урочище Кожум’яки було покинутим яром із кількома напівзруйнованими будинками, про які оповідали темні байки. Нині на вулицях Воздвиженській, Кожум’яцькій, Дігтярній та Гончарній орієнтуються всі ріелтери, проте губиться кожен таксист.
Нічні фари вихопили з темряви ліхтар, чорну прірву вікна. Цікаво, чи є там хтось, хто переховується? Від чогось або з кимось.
Авто з жовтими шашечками спроквола повзе нагору, вишукуючи щось. Та місце порожнє. Окрім шукачів пригод та старого собаки тут немає жодного живого створіння.
Схованка
за півмільйона доларів
Гончарі-Кожум’яки почали забудовувати в кінці 90-х. Поки охороняти тут можна хіба що фасади, але дуже скоро місце стане найпринаднішою мішенню для грабіжників екстра-класу. Адже житимуть тут найбагатші люди Києва, ті, хто годен заплатити 5 тис. доларів за квадратний метр. Двокімнатна квартира площею близько 70 м2 вартує близько 350 тисяч доларів, за півмільйона можна купити апартаменти у 100 м2. Це дорожче за апартаменти у знаменитому лондонському районі Ноттінг-Гілл, де ціна помешкання становить 195 тисяч фунтів стерлінгів ($ 390 тис.). Однак ажіотаж на київську нерухомість, що за останні 5 років спричинила підвищення цін на житло майже в 8 разів, наче не збирається вщухати. І хоч деякі експерти дедалі частіше називають київський ринок нерухомості «бульбашкою», що може лопнути в будь-яку мить, зниження ціни не влаштовує забудовників, чий бізнес часто базується на принципі «фінансової піраміди».
Однак Кожум’яки живуть ніби в іншому світі. Цей мікрорайон планується звести до 2010 року. Уже 2007-го багато будівель прийматимуть перших мешканців.
За даними джерел «Вечірки», тут уже придбали квартири близько десятка депутатів Верхової Ради. Але їхнє майно оформлено не на депутатські прізвища, а на пов’язані структури. Офіційні джерела з компанії Київміськбуд не називають імен.
Тарас Зябкін, начальник відділу продажу Київміськбуду-1, повідомив, що більшість будинків купили посередницькі структури, які потім збираються продавати житло приватним інвесторам за ціною, на 50 відсотків більшою за нинішню.

«Банківська таємниця»
Вулиця Воздвиженська, як розповів пан Зябкін, стане вулицею банків. Окрім двох офісів, де будівництво вже закічилося, тут відкриються ще три фінансові установи, назви яких він не розголошує, посилаючись на комерційну таємницю. Цікаво, що жоден іноземний банк, за словами представника будівельної корпорації, поки не має наміру відкривати офіс у найдорожчому мікрорайоні – тут дозволяють собі купувати нерухомість лише українські банкіри.
Кожум’яцька і Дігтярна перетворяться на місцеві світські осередки. На Кожум’яцькій зведено два музеї – українського живопису та Кримської війни. Останній будує власним коштом певний київський олігарх, чиє ім’я теж лишається таємницею.
Мешканці вулиці Дігтярної житимуть поряд із фешенебельним концерт-холом на 500 місць. Тут заплановано також дитячий садок на 80 малюків, та школу – вдвічі меншу.
Нині ж в урочищі живуть лише кілька осіб, які дивом отримали адресу по сусідству зі спільнотою, до якої не належать.
Собачий «секьюріті»
Дві Галини – Прищеп і Федоренко – народились у 20-х роках минулого століття і мешкають у маленькому двоповерховому будиночку добільшовицької доби, що стоїть у самого гирла вулиці Воздвиженської на перетині з Верхнім Валом. Обидві живуть тут з початку 90-х. Їхній закуток відокремлено від решти шлагбаумом та будкою охоронця. Нині – порожньою.
Вчора вони вперше вийшли на прогулянку рідною вулицею, яка стала невпізнаною.
«Тут тепер уся заграниця, – говорить одна з них. – Тута Америка, Англія, а оно – Японія…».
Баба Галя чула, що будинок, на який вона зараз вказує, зводив «якийсь японець», а «отой жовтий», окремо від усіх – власність колишнього депутата Суркіса. Це прізвище називали їй місцеві робітники. Баба Галя чемна й інших прізвищ не згадує, бо не хоче говорити про те, чого, напевно, не знає. Втім, у Київміськбуді навіть чутку про депутата Суркіса спростували. У його приймальні «Вечірці» повідомили, що пан Суркіс мешкає за місцем прописки – на вулиці Нікольсько-Ботанічній у звичайному багатоквартирному будинку.
У Київміськбуді стверджують, що квартал, попри свою елітність та автономність, залишиться відкритим для зайд і туристів.
«Не боїтеся, що вас тепер виселять?», – запитую натомість у старих.
«Ні, нас не викинуть! Бо ми приватизирувані», – відповідають хором обидві Галини.
Вони повільно крокують вулицею, синхронно виголошуючи старечі «ох» та «йой».
Діставшись до перехрестя, виявили єдине знайоме: «О! Диви, наш Циган, гуляка!»
Пес, який зник кілька тижнів тому, гріється на сонці біля найбільш претензійної споруди – червоного двоповерхового будинку з французькими вікнами. Він поки що єдиний охоронець цих маєтків. Та коли містечко заживе новим життям, його, кажуть у Київміськбуді, цілодобово патрулюватимуть шістдесят «хлопців-секьюріті». Охоронці чергуватимуть у три зміни. Та сьогодні єдиний «секьюріті» – цей чорний пес.
«Тебе тут добре годують, Цигане?, – запитує баба Галя.
– Не впізнаєш уже, нє?.. Ото як виженуть – то приходь».