Перехрестя Реальності й Фантастики

Бути письменником-фантастом непросто. Сьогодні ваші думки сприймають як вимисел, назавтра вони стають реаліями дня, післязавтра – історією. Хто ж вони письменники-фантасти: мрійники, пророки, літописці? Сьогодні, в день відкриття IV Міжнародного книжкового ярмарку «Портал-2007», на ці та інші запитання «Вечірки» відповідають Марина і Сергій Дяченко

СЕРГІЙ: Мене фантастом зробила Марина. До зустрічі з нею я писав тільки реальні речі. Скажімо, сценарій шестисерійного художнього фільму про Миколу Вавилова – великого генетика і «ворога народу». У цьому фільмі досліджувався кривавий культ особистості Сталіна, причому він сам був у кадрі. Потім були «Голод-33» та історична картина «Гетьманські клейноди». Голодомор і епоха Руїни... Яка там фантастика! Але Марина все перевернула. Вона – чарівниця. І починали ми свій шлях із фентезі. А це і є чарівна казка для дорослих.
МАРИНА: Кір Буличов казав, що письменник-фантаст – особливий тип особистості і мислення. Я з дитинства складала казки, а потім моїми улюбленими письменниками стали Толкієн і Урсула Ле Гуін… Коли ми познайомилися із Сергієм і стали писати разом, фантастика природно затвердилася в нашому житті. Завдяки цьому жанру можна під новим, парадоксальним ракурсом, побачити світ. Але (усміхається) не варто перебільшувати – фантасти не так часто стають пророками.
СЕРГІЙ: А я не згодний! Жуль Верн передбачав технічну революцію, а Замятін і Оруелл розкрили суть тоталітаризму ще до того, як він став соціальною парадигмою. Хіба ж брати Стругацькі своїми романах про світле майбутнє не виховали ціле покоління інтелігентів? Ніякі підручники марксизму-ленінізму з цим не зрівняються.
– «На початку було слово…» Якщо перефразувати вислів, з якого слова почалося створення вашого світу? Чи легко в реальному світі жити родині фантастів? І ще, якщо цей світ недосконалий, як ви його поліпшуєте?
СЕРГІЙ: Наше знайомство і почалося із «слова»… Я, коли зустрічався із Мариною, писав сценарій про Довбуша і одночасно їй листа. Це і зіграло вирішальну роль.
МАРИНА: Не думаю, що наша «фантастична» родина чимось відрізняється від інших. А наскільки поліпшують світ наші книги – судити не нам, а читачам.
– Відкіля ви черпаєте ідеї? Ваші герої приходять до вас уві сні, ви зустрічаєтеся з ними у метро, живете під одним дахом?
МАРИНА: Так, наші герої можуть приходити уві сні, і часто це роблять... Але, навіть якщо дія відбувається в інших світах, галактиках – це реальні люди, з якими ми можемо зіштовхнутися в метро. Найголовніше те, щоб це були живі люди, а не картонні манекени.
– Крім дерева, сина і будинку кожному потрібно написати свою книгу. Хоча б для того, щоб її прочитати. Як часто ви повертаєтеся до вже пройденого, переосмислюєте сказане, переписуєте написане?
СЕРГІЙ: Взагалі-то у нас донька – Стаска. Незабаром їй виповниться 12 років і вона нас дуже радує. Щодо дерева (посміхається дружині) – не пригадую, щоб ми його садили. І будинок, це вже точно, ми не будували – живемо в трикімнатній квартирі. А книги є! Більше ста книг. Кожен наш роман, кожне оповідання нам дуже дорогі. Але ми не любимо «повертатися до пройденого». І тим паче, переписувати. Книги – як діти. Якщо народився – як його «переродити»?
– У кожного майстра є своя заповітна мрія. Але древні греки казали, що до мрії доторкнутися не можна – вона живе за обрієм. Хто чи що живе на вашому обрії? Наскільки близько ви до нього наблизилися?
СЕРГІЙ: У мене дуже проста мрія – хатинка біля океану, старенька, скриплива, щоб було куди запросити друзів, показати їм коралові рифи, посперечатися про життя… Щоби Стаска няньчила онуків. І щоб був мир і спокій.
МАРИНА: Ну, а я свою мрію зберігаю в таємниці. Хоча і мир, і спокій в ній присутні.
– Цього року ви зробили великий європейський прорив. Три ваші книги потіснили «Гаррі Поттера» на його ж власній території.
Марина І СергІй: Не варто говорити про «європейський прорив». Просто три наших романи – «Печера», «Відьмине століття», «Варан» – готуються до виходу у Франції та Німеччині. Давайте почекаємо – чи знайдуть вони там, на Заході, свого читача. З цим дуже важко. Особливо в англомовному світі. Та ж Америка, з її мільйонними тиражами фантастики, дуже консервативна. Вона віддає перевагу тільки своїм авторам і піджанри у них чітко регламентовані. Крок управо, крок уліво – і «до побачення». А наша фантастика будується на іншій соціальній базі, на іншій психології і на змішуванні стилів. Їй у них прижитися важко. Але (натхненно) я вірю в прорив! У тій же Америці, Шеклі і Бредбері писали всупереч традиціям. А тепер до Києва на «Портал» приїздить прозаїк Джон Краулі. Його витончена фантастика спростовує узагалі всі існуючі норми.
– Чим здивує читачів і шанувальників фантастики IV Міжнародний книжковий ярмарок «Портал-2007»?
СЕРГІЙ: Наш «Портал» буде проходити разом із книжковим ярмарком «Медвін» і це здорово. Ми очікуємо письменників, художників, кінематографістів, видавців, редакторів, критиків, аматорів фантастики із різних континентів. Серед гостей відомі письменники Джон Краулі (США), Дмитро Биков і Святослав Логінов (Росія), Анжей Сапковський (Польща), Данил Клугер (Ізраїль), Генрі Лайон Олді й Андрій Валентинов (Україна) і багато інших. Усіх їх можна побачити на відкритті 19 квітня. Будуть семінари, Дитячий день, поетичні читання, презентації. Але усе це вже традиції «Порталу». Цього року стартують нові проекти, які не мають світових аналогів. У «Літературній семінарії» письменники-декани поділяться секретами майстерності. Буде презентація музичної аудіокниги Руслани «Дика енергія». Чекаємо багато зустрічей і несподіваних сюрпризів. Наприклад, 20 квітня відбудеться «Булгаковський день». З музейними раритетами і круглим столом «Булгаков і сучасна фантастика».
– Отже, перед учасниками асамблеї постане запитання: чи був Михайло Булгаков фантастом?
Марина І СергІй: Він фантаст від народження. Булгаков народився і виріс у Києві, серед його древніх пагорбів, міфів і переказів. Ще у дев’ятнадцятому столітті Микола Маркевич писав: «Де ж могло залишитися більше марновірств, як не у Києві? Київ і чудесами Святих і чудесами стародавності заохочує розум народу до чудесного... Через те він і дотепер залишається місцеперебуванням Велетнів, Лісовиків, Домовиків і Відьом». Навіть за межами України, у тверському і псковському говорах, відьми, за свідченням Даля, називалися «києвицями». Так, Булгакова можна сприймати як письменника-реаліста. Це доведено в «Днях Турбіних» і в «Театральному романі». А як бути із «Собачим серцем», «Роковими яйцями» і, нарешті, з «Майстер і Маргаритою»? Цей роман перекладено на 33 мови. Він став надзвичайним явищем світової літератури. Саме в цьому романі вперше так яскраво об’єдналися реалізм і містика, історія і сучасність. Ми маємо пишатися своїм співвітчизником. До речі, на «Порталі» одному з наших колег буде вручено премію імені Булгакова. А кому і за що – таємниця. Приходьте і побачите.