До недавнього часу дітей в стаціонарі лікували безплатно. Ну хіба що якісь ліки, непередбачені бюджетом лікарні, купували за власний кошт. А ще вносили до каси благодійний внесок, розмір якого був здебільшого символічний. На жаль, в київських лікарнях ще досі трапляються випадки, коли бездушність чиновників не дозволяє лікарям займатися своєю справою. Киянка Марія В., зателефонувавши до «Вечірки» (попросила не називати її прізвища. – Авт.), повідала про таке. – Моя донька хвора на хронічний панкреатит. Раніше вона лікувалася за місцем прописки, в дитячому відділенні клінічної лікарні №1. Днями у дитини сталося загострення хвороби. Коли ми прийшли до вищезгаданої лікарні з направленням на госпіталізацію, нам повідомили, що правила тут дещо змінилися. Якщо батьки дитини не працюють у системі «Укрзалізниці», то мають заплатити благодійний внесок. Названа сума вразила – 1000 гривень. Я – одинока мати із зарплатнею 500 гривень. Лікар зрозуміла моє становище, зателефонувала в адміністрацію і зрештою сума зменшилася до 100 гривень. Я з полегшенням зітхнула. Але радіти було рано. – Що це ви даєте? – розгнівалася бухгалтер, угледівши сотню гривень. – Ми відомча установа і таким, як ви тут не місце. Ведете сюди свою дитину... Вона спатиме на нашій постелі, їстиме нашу їжу! Допоки працівниця розпікала матір, під дверима від болю корчилася дитина. Від приниження і розпуки мати кричала і плакала так, що збіглася вся лікарня відпоювати її валер\'янкою. Ледь заспокоїли і дитину, яка теж заливалася слізьми. «Вечірка» зателефонувала до бухгалтерії клінічної лікарні №1. – Наш заклад напіврозрахунковий, і обслуговує лише працівників «Укрзалізниці», інші мають сплатити за лікування певну суму. Ці кошти витрачаються на лабораторні дослідження, масажі, ЛФК та харчування, – розповіла працівниця Марина Миколаївна. – Нам доводиться пояснювати нові правила людям, але не всі розуміють, тому іноді і не стримаєшся. І все ж таки, хто має відповідати за бездушність працівників, для яких існує лише папірець з директивою, за яким людина не помітна разом з її бідами? Можливо, людей, чиї медичні картки лежать у приймальні лікарні, повинні були ознайомити з новими правилами письмово і вчасно? Питання залишається відкритим.