Краватка для Президента

У краватках від киянки Тетяни Протчевої ходять мер японського міста Хоцзу, директор шотландського благодійного навчального фонду, знаменитий терапевт із Мюнхена і Президент України Віктор Ющенко

У Японії про Тетяну Протчеву кажуть, як про жінку, в руках якої оживає весна. І додають: все те, що починається навесні, буде жити дуже довго і щасливо.
«Не дивуйтеся, але технічно просунута і занадто комп’ютеризована Країна  Вранішнього Сонця дуже сентиментальна. І праця майстрів ручної вишивки у них цінується на вагу золота, – розповідає про свою участь у міжнародній виставці прикладного мистецтва пані Тетяна. – Зустрічали нас як дорогих гостей. А під час майстер-класів з розпитуваннями не приставали. Японці дуже ввічливі. Якщо їм потрібно про щось запитати, перебивати не будуть. Зрілі люди взагалі не розмовляють англійською. Але голка і нитка – знімають усі мовні бар’єри».
– Чим здивували ви японців і чому здивувалися самі?
– Нашим коникам, півникам і синичкам японці раділи наче діти. А я захоплювалася їхніми шовковими нитками. Особливо сподобалося мені  неймовірно красиве і дуже дороге кімоно (120 тис. доларів.– Авт.) Коли запропонували його приміряти, я навіть розгубилася. І у дзеркалі себе не впізнала. Наскільки сонячні фарби змінюють зовнішність людини! Надивилась я на всі ті дива і вирішила – вишиватиму такими нитками ікони, і німби, і молитви, і слова подяки. Гадаю, це будуть прекрасні роботи. Німби завжди світяться надією. А слова молитви... Людина прокидається вночі – біль, безсоння. Прочитає святу молитву і їй легшає. Мені про це говорила бабуся. Вона була великою майстринею. І нас з мамою багато чому навчила. Як рушники розшивати і сорочки. А ми, як справжні учні, на тому не зупинились, стали розшивати краватки.
– Краватка-вишиванка – це дуже стильно. Напевно, у вас багато клієнтів VIP-персон?
– Першим був мій син. Мамину краватку Сашко зустрів без ентузіазму. Одягнув лише з поваги до мене. Проте, коли повернувся зі шкільного балу, сказав, що це було вражаюче. І жодна заморська «шмотка» не справила на його однокласників і вчителів такого враження, як краватка із біло-червоно-чорним київським орнаментом.
– І почалося...
– Маєте рацію. Друга краватка була вишита для чоловіка. Потім – для друзів і знайомих. Колись вдягнули усе весілля. Пам’ятаю, як молодий спочатку замовив у нас рушник, а тижнів за два,  приїхав і знову попросив вишити краватку для дружка. Той передав естафету товаришу і почалося...
– Отож, з вашої легкої руки київські молодята хизуються ексклюзивними українськими краватками. А як вони пишаються своєю першою сімейною реліквією, разом із весільним рушником і фатою нареченої краватка буде третьою, але не зайвою?
– Про це я не подумала, але ідея мені сподобалася.
– Хто, крім молодят, звертався до вас за краватками?
– Здебільшого, люди творчих професій та вчителі. Ось такий орнамент (показує) на краватці у директора Дарницької школи-інтелекту. Пам’ятаю, як про це розповідали члени батьківського комітету школи. Коли випускники  ліцею № 315 піднесли своєму директорові такий подарунок, він зняв свій «фабричний зашморг» і став справжнім козаком. У таких краватках ходять мер японського міста Хоцзу, директор шотландського благодійного навчального фонду, знаменитий терапевт із Мюнхена. І, звичайно, наш Президент.
– Ви вишили краватку для Ющенка?
– А також для його дружини (Тетяна розробила модель жіночої ділової краватки. – Авт.). У 2006 році на Всеукраїнській виставці декоративного і прикладного мистецтва мої роботи було відзначено спеціальним дипломом. На церемонії був присутній представник Президента України. І я вирішила зробити Ющенкові особливий подарунок. Знаючи, що Віктор Андрійович любить Трипільську культуру, –  вишила президентську краватку спеціальним візерунком...