Шедеври пташиної архітектури

Сорока-киянка
На високому дереві у дворі  орнітолога Людмили Яскевич з Українського товариства охорони птахів  (живе вона на вулиці Нагірній) сороки-білобоки будують гнізда й виводять потомство  уже кілька років поспіль. Допомагають відновлювати  свою популяцію, бо чисельність сорок у Європі дуже скоротилася. Не побачиш у європейських містах і сірих ворон – проте вже з іншої причини. Просто там дуже чисто. А в Києві сірі ворони та граки й голуби стали птахами-бомжами: порпаються у відкритих контейнерах зі сміттям, де корму завжди вдосталь.
Пані Яскевич згадує, як із гнізд під дахами будинків у районі Європейської площі іноді випадали пташенята буревітра звичайного. Цей невеличкий сокіл харчується мишами. Узагалі ж хижі птахи в Україні стали рідкісними, бо їх дуже відстрілювали у 30-ті роки минулого століття. За принесені їхні лапки призначалася винагорода. Через те, що ті, нібито, шкодили радянському сільському господарству, викрадаючи курей. Хоча «винуватці» харчувалися хворими й ослабленими, але зовсім не свійськими птахами. Кури ставали  їхньою здобиччю вряди-годи. В меню того ж орлана білохвостого – риба, яку він ловить  сам. Цей птах потерпає від колекціонерів, які хочуть мати такий експонат удома. У вигляді опудала. Нині орланів білохвостих в Україні лише 100-200 пар.
У Києві ось-ось має сідати на яйця вухата сова. А є ще сіра. Вони іноді займають сорочі гнізда. Зимують колоніями: по кілька на дереві. Таким колективом вилітають на полювання. Хоч гніздяться навесні окремо, за 20 і більше метрів одна від одної. Сову не переплутаєш з іншими птахами, яких у столиці до 60 видів. Та далеко не кожен з нас їх розрізняє. Декотрі кияни взимку телефонували природоохоронцям: «Шпаки прилетіли!». Сприйняли за них чорних дроздів.
Столичну прописку отримали горобці, лісові синички, великі й блакитні, серпокрильці (стрижі), соловейки, зяблики, міські ластівки.

Пташиний хмарочос
В Українському товаристві охорони птахів зберігається неймовірна добірка фото.
Вражає помешкання чикотня – дрозда із родини мухоловкових.  Він  облаштував своє гніздо не на кущі або дереві, як родичі.  А  вплів його у вінок на хресті однієї з могил у селі Осова Дубровицького району на Рівненщині (світлина В.Ільчука).
Ось Монумент матері загиблих воїнів, де на оці, як темну зіницю, ластівки приліпили гніздо. Це фото прислав добродій В.Волошин з селища Кринички на Дніпропетровщині. Ще на одному знімку цього ж автора – гніздовий «хмарочос». Його спорудили із хмизу круки – на опорі високовольтної електричної магістралі. Пан Волошин припускає, що птахи вивищували гнізда одне над одним аж на 10 поверхів, прагнучи досягти комфорту – металевого даху, за який зійшов суцільний лист, приварений на верхівці опори.