«Відкосити» допоміг ґудзик

У радянські часи до армії «косили» усіх поспіль, і відстрочку чи комісування хлопці сприймали за щастя. Але на це могли розраховувати хіба що повні інваліди. Хоча хитрунів теж вистачало. Я був свідком випадків, коли двоє моїх товаришів таки отримали не зовсім «білий квиток», але в армії строкову службу не проходили.

…Микола Попов у передбаннику перед медичною комісією показав мені чорний ґудзик: «Прив’язуєш до нього нитку і ковтаєш, а нитку між зубами закріпити треба, аби потім ґудзик витягнути. На рентгені у шлунку побачать пляму. Тобі залишається скаржитися на біль у шлунку від гострої їжі, слабкість… Я спеціально прочитав у довіднику про всі симптоми виразкової хвороби». Він таки проковтнув той ґудзик, і рентген виявив у нього «виразку».
Андрій Іванченко «косив» інакше. Кілька років перед тим він отримав струс мозку і вирішив на цьому зіграти. Теж начитався літератури. А перед комісією зайнявся фізичними вправами: на горище військкомату вела драбина, то Андрій на її східцях разів п’ять на руках віджимався доверху. А коли постав перед невропатологом і той запропонував простягнути руки вперед і заплющити очі, почав хитатися, руки його тремтіли. Вказівним пальцем він старанно не міг торкнутися носа і скаржився на постійний головний біль. Зрозуміло, лікар докладно розпитав хлопця про струс мозку. І резюмував: «У мирний час до військової служби не годний». І написав, за якою статтею. Андрій потім роздобув той напівсекретний документ і прочитав зміст статті: «шизофренічний синдром».