Свято очима хворих дітей

Концерт на підтримку маленьких киян, які лікуються в онкологічних відділеннях

Із Національного палацу мистецтв «Україна» днями вийшло значно більше глядачів, ніж переступило його поріг при вході. Ті, інші – м’які, пухнасті, кумедні, потім навіть вклалися в ліжка деяких маленьких киян, засинаючи в їхніх обіймах. Хто кому дістався з іграшкової фауни: нею Шевченківська райдержадміністрація обдарувала і юних артистів, і їхніх ровесників у залі, організувавши благодійну акцію «Діти України мають майбутнє» на підтримку хворих дівчаток і хлоп’ят, які лікуються в Інституті онкології та спеціалізованій лікарні «Охматдит». Саме туди перерахують кошти від концерту (за усі квитки заплатили спонсори).
Найголовнішими на престижній столичній сцені були юні віртуози дитячого народного спортивно-танцювального ансамблю «Пульс» віком від 3 до 17 років. «Пульсу» виповнилося 20 років, а Центр творчості «Шевченківець», до якого він належить, нещодавно відзначив сімдесятиліття. Це щодо них здивувався генеральний директор «України» народний артист Микола Мозговий: «Їх за кулісами так багато, і як з ними справляються». Немов про онуків. Та й сам «причвалав» на сцену, як дід із-за воріт, їх зустрічаючи. У джинсах і підібганому ззаду піджаку, по-домашньому: «Оце ще заспіваю про рідну землю («Рідний край») – та й піду…». Із зворушливим шармом.

Діти для дітей
«Пульсівці» своїми номерами впродовж понад двох годин зачарували не тільки мене. Різноманіттям неповторних костюмів (чого варта «картоплина» із колорадським жуком замість брошки!). Дуже цікавою хореографією. Поєднанням високої майстерності і дитячої безпосередності наймолодших, зовсім крихіток…
Ще меншою від них була глядачка у ряду переді мною: Оленці Горбатюк всього лише рік і десять місяців. Вона жодного разу не сплакнула на руках у мами і не заснула. Але майже увесь час дивилася не на сцену, а на мою сусідку справа – десятирічну Дашу Сниткіну. Так вона її чимось зачарувала. Зліва від мене сиділа пані Олена Чернишова, час від часу спрямовуючи на сцену об’єктив фотоапарата. Знімала свою десятирічну доньку Сашу Мащенко, яка танцює в «Пульсі» з чотирьох років і щодня (крім понеділка) по 3 – 4 години проводить на репетиціях.
Співав того вечора Едик Романюта: вже не малюк, яким мені запам’ятався, а підліток. Слава Богу, виріс і хлопчик Діма, син медсестри із обласної лікарні. Про нього розповіла її колега Валентина Майденко. Зараз Дімі вже десять років, недуга призупинилася. А захворів лейкозом у півтора рочки: велике випробування пройшов і він, і його родина.
У залі сиділи й діти з онкологічних відділень. Ті, які не змогли побувати на концерті, подивляться його у лікарняних палатах. У телезапису Першого національного.
На сценічних моніторах того вечора показали архітектурний проект нової споруди Центру творчості «Шевченківець», що має з’явитися в Пушкінському парку. Вона розрахована на 10 тисяч юних киян. 100 тисяч гривень у  її будівництво вже вклав від своєї родини голова Шевченківської райдержадміністрації Віктор Пилипишин. Черга за іншими меценатами. І дай Боже, щоб новий палац відвідували й дітки, які зараз хворіють. Зцілені.